Сьогодні, 17 грудня, у Будинку смутку, який знаходиться в м. Івано-Франківськ, відбувся Парастас за загиблим Героєм України — прокурором Любомиром Хамецем.

Воїн загинув внаслідок важкого поранення під час виконання бойового завдання в Авдіївці, що на Донеччині.

На поминальне богослужіння зібралися родичі та друзі, військовослужбовці, представники влади, колеги по роботі, працівники окружної прокуратури міста Івано-Франківська, а також всі небайдужі мешканці міста.

Парастас за полеглим Захисником України очолив ректор Івано-Франківської духовної семінарії — о. Тарас Путько, якому співслужили віцеректор семінарії — о. Василь Михнюк, префект семінарії — диякон Тарас Дзяйло, а також духівник семінарії — о. Роман Кандрач. Поминальне богослужіння своїм співом супроводжували брати-семінаристи.

Опісля моління до всіх присутніх звернувся о. Тарас Путько, який звернувся до присутніх із такими словами:

«”Немає любові більшої, аніж та, коли хтось своє життя віддасть за ближнього свого”. Цими словами до кожного з нас звертається Спаситель протягом всього часу нашої історії. А 200 років тому, пророк української землі — Тарас Григорович Шевченко, немов доповнив ці слова, кажучи: “У часі лютім, свою Україну любіть”».

Відтак, священнослужитель продовжив своє звернення до всіх тих, хто прийшов вшанувати пам’ять Любомира:

«Сьогодні ми є свідками такої правдивої, щирої, цілковитої любові, яку воїн Любомир віддав кожному з нас. Адже всі ми, тут присутні, можемо працювати, розвиватися, жити, а не існувати тільки завдяки Любомиру і таким, як він, хто віддає за нас життя. Напевне, кожен з нас запитує себе: “Що я можу зробити для нього?”. Та найбільше, що кожен з нас може зробити — примиритися з Богом. Якнайшвидше приступити до Таїнства Сповіді, дозволити Господу торкнутися нашого серця через Пресвяту Євхаристію, саме тоді буде змінюватися світ і ситуація у нашій країні».

Також о. Тарас закликав усіх присутніх пам’ятати, якою ціною дається наша свобода:

«Кожен з нас має просити побратимів, близьких, рідних і знайомих пам’ятати про сім’ю Любомира, про його синів, у різний час їхнього життя. Пам’ятаймо, що він віддав для нас найцінніше, тому намагаймося і ми своїм життям та своїми вчинками віддячити йому. Христос говорить: “Ви є відкуплені дорогою ціною…”. Сьогодні ми платимо справді велику ціну за нашу свободу, за нашу незалежність, за нашу українську ідентичність».