Предстоятель зазначив, що потужних обстрілів вчора зазнали Чернігівщина та Сумщина. Так само було завдано ударів різного типу з боку росії по Харкову і Харківщині. Знову постраждала Дніпропетровщина, Нікопольський район. Тривожні й сумні звістки надходять зі звільненої Херсонщини. Всюди там, де українське військо проганяє російського окупанта, відкриваються жахливі свідчення жорстоких, нелюдяних злочинів російського війська проти цивільного населення. Блаженніший Святослав закликав вірян пом’янути невинного замордованих українців у молитвах.
Патріарх продовжив роздуми про лікування ран українського народу. Він наголосив, що велика частина завдань, що допоможуть зцілитися від рани, перемогти хворобу, лежить на самій людині. «Здоровий спосіб життя допомагає людині скористатися з усіх порад лікарського мистецтва. Маємо стати союзниками наших лікарів у боротьбі за власне здоров’я. Ми часом очікуємо дива або якоїсь чудодійної таблетки, яка б без нашого зусилля могла повернути нам здоров’я. Але такого не існує. Ми повинні активно взаємодіяти з нашими медиками», — сказав архиєрей і нагадав про успіх реабілітаційної медицини, що приходить лише тоді, коли хворий чи поранений щодня працює над собою, щоб відновити свої м’язи або здібності. «Здоровий спосіб життя українського народу має стати нашою силою і мудрістю, щоб запобігати хворобам і щоб успішно їх поборювати», — сказав Патріарх.
Відтак наголосив, що суспільство і держава повинні вживати всіх можливих заходів, щоб плекати і розвивати пошану до людського життя від зачаття до природної смерті. А ми разом повинні плекати культуру здоров’я, яка б допомагала нам вчасно звертатися до лікаря. Допомагала нам відповідно виконувати його вказівки і справді берегти моральне і фізичне здоров’я нашого народу.
Насамкінець Блаженніший Святослав нагадав про необхідність всенародної єдності і процитував Митрополита Андрея Шептицького, який казав: «Найбільшою небезпекою є внутрішні роздори, взаємне поборювання і отаманщина, яка випливає з роздорів і вже так сильно спричинилася до руїни й упадку всіх наших надій при першій спробі нашій побудувати Українську державу в минулому. Мусимо, однак, від усіх домагатися, щоби вони полишили раз і назавжди всякі партійні роздори і внутрішньопартійну боротьбу. Хто приносить нам домашню громадянську війну чи протистояння, той шкодить народній справі навіть тоді, коли мав би перед народом навіть великі заслуги».