Своєю особистою історією з нами поділилася п. Ніна, яка проживала в селі Бахмутське, що поблизу Бахмута, а від листопада 2022 року знайшла прихисток у Підлютому :

«Від мого будинку залишився тільки фундамент, як і в усьому селі. Зараз там тривають бої. Перші обстріли почалися 14 травня, відтоді жила в підвалі. Продукти отримати було неможливо — крамницю розбомбили одразу. Спочатку їх надавали гуманітарною допомогою, а згодом постачання припинили — шляху до села не було. Єдиною нашою допомогою були військові з Дніпра, їх командир доручив хлопцям доставляти цивільним  продукти, їх приносили нам у підвали», — розповідає жінка про життя на лінії фронту.

«8 листопада зруйнували мій дім, а мене «засипало» у підвалі. З-під завалів мене врятували наші хлопці-військові, які майже одразу пробігли на допомогу. Пам’ятаю, кричали «Бабо Ніно, ви живі?!», а далі забрали мене звідти так швидко, як могли: сусідні будинки мали обстрілювати. Ось так, нічого не беручи з собою, опинилася в Слов’янську, звідти евакуаційним потягом вивезли до Тернополя, вже з нього дісталася до Івано-Франківська. Першу допомогу видали у франківському «Карітасі», бо з собою не було нічого».

Відтак жінка розповіла про своє сьогодення: «Колись я мріяла побувати в Карпатах, і сталося так, що зараз я тут. Дуже чисте повітря і гарний краєвид. Ходжу в гори, але поки що недалеко. Нас забезпечують усім необхідним і ми стараємося допомагати: або в їдальні, або прибираємо, головне, що всі разом. Зараз усі, хто тут живуть, наче сім’я».

Свою історію розповіла також п. Марія, яка разом із чоловіком, після 9 місяців життя в окупації у місті Херсон, через постійні ракетні обстріли, таки виїхала зі свого рідного міста. Жінка розповідає, що тут вони проживають разом зі своєю родиною, які мешкають у Підлютому від квітня. Пані Марія каже, що у шелтері вони вже пристосувалися, її дочка та зять працюють дистанційно, а онучка дистанційно навчається в одній із херсонських шкіл.

«Нам тут дуже подобається. Коли ми приїхали, то не могли надивитися. Тут чисте повітря, що не може не тішити. Тут нас прийняли хороші люди, нас добре харчують, всюди тепло та чисто. А адміністратори цього будинку, хоч вони й зовсім чужі для нас люди, проте турбуються про нас, наче про рідних і давно знайомих», — ділиться жінка своїми враженнями про проживання у Підлютому.

Як відомо, в урочищі Підлюте з початку війни приймали вимушено переселених осіб, і станом на сьогодні там проживає 38 переселенців з Донецької та Херсонської областей, є люди із міста Запоріжжя та Харкова.