XLII Апостольська подорож Папи Франциска у Португалію. День перший
Другий візит у Португалію пов’язаний із участю в Світовому дні молоді в Лісабоні, до учасників якого Папа Франциск офіційно приєднається у четвер. У подорож Папу провели юнаки та дівчата з реабілітаційної спільноти та дідусі з внуками.
Про це інформує пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ.
Папа Франциск вирушив у подорож, щоби приєднатися до сотень тисяч юнаків і дівчат, які з різних куточків світу з’їхалися до Лісабона, столиці Португалії, на Світовий день молоді, відкриття якого відбулося напередодні ввечері. У середу, 2 серпня 2023 року, перед 8:00 місцевого часу, літак з Папою та супроводом на борту піднявся в небо з римського міжнародного аеропорту Фюмічіно. Після приблизно тригодинного перельоту, здолавши майже 2 тисячі кілометрів повітряного шляху, перетнувши повітряний простір Франції та Іспанії, приземлиться на базі ВПС «Figo Maduro», де відбудеться офіційна зустріч за участі Президента Португалії. Про це повідомляє українська редакція «VaticanNews».
Цього разу Святішого Отця в подорож провели юнаки і дівчата, що на даний час перебувають у реабілітаційній спільноті, а тому не мали змоги поїхати на СДМ. У зустрічі, яку традиційно перед від’їздом до аеропорту з «Дому святої Марти» організовує кардинал Конрад Краєвський, Префект Дикастерії служіння милосердя, взяли участь також три дідусі з внуками, що в контексті близького відзначення нещодавнього Всесвітнього дня літніх людей і Світового дня молоді підкреслює зв’язок між поколіннями, які можуть підтримувати одні одних та завжди щось почерпнути одні від одних.
Папа Франциск побуває в Португалії вдруге. У травні 2017 року він здійснив паломництво до Фатіми з нагоди 100-річчя появи Пресвятої Богородиці трьом дітям, двох з яких він тоді проголосив святими Католицької Церкви. Також і цього разу Святіший Отець відвідає цей санктуарій, де молитиметься разом з хворими юнаками і дівчатами за мир, зокрема, в Україні.
Папа Франциск прибув у Португалію
Папа Франциск вдруге ступив на португальську землю. В середу, 2 серпня 2023 року, о 9:40 місцевого часу (11:40 — київського), на базі ВПС «Figo Maduro» в Лісабоні приземлився Airbus 320 neo італійської авіакомпанії «ITA Airways», яким Наступник святого Петра прилетів до Португалії, щоби приєднатися до учасників Світового дня молоді.
На летовищі відбулася лише офіційна зустріч, яка не передбачала промов. Святішого Отця біля трапу зустрічав Президент Португалії Марсело Ребело де Соуза. Діти вручили Папі квіти, віддано військові почесті та відбулося привітання між делегаціями. Після короткої бесіди з Президентом, Святіший Отець від’їхав до Беленського національного палацу — офіційної резиденції Глави Держави, де відбудеться церемонія привітання та візит ввічливості, після чого — зустріч з представниками влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства в розташованому неподалік Беленському палаці культури.
Папа Франциск перебуватиме в Португалії до 6 серпня, що стане найтривалішим перебуванням Наступника святого Петра в цій країні. Першим тут побував святий Павло VI, який 13 травня 1967 року здійснив одноденне паломництво до Фатіми з нагоди 50-річчя появ Пресвятої Богородиці. Через рік після замаху подячне паломництво за порятунок життя здійснив святий Іван Павло ІІ, який від 12 до 15 травня 1982 року відвідав не лише Фатіму, але й столицю Лісабон та інші міста. Цей Папа також мав технічну зупинку на летовищі Лісабона 2 березня 1983 року під час подорожі до Центральної Америки, через дев’ять років, від 10 до 13 травня здійснив чергову подорож в цю країну, знову побувавши також і у Фатімі, куди повернувся 12–13 травня 2000 року, щоби беатифікувати свідків появ Пресвятої Богородиці Франсішко та Жасінту Марто. Венедикт XVI відвідував Португалію від 11 до 14 травня 2010 року, очоливши міжнародне паломництво до Фатіми й побувавши у Лісабоні та Порто. Папа Франциск 12–13 травня 2017 року здійснив прощу до Фатіми з нагоди 100-річчя появ Пресвятої Богородиці.
Папа: Лісабон, місто при океані, нагадує про важливість спільності
«Ми пливемо бурхливими хвилями океану історії та спостерігаємо нестачу відважних шляхів до миру. Дивлячись із сердечними почуттями на Європу, на характерний для неї дух діалогу, хочеться запитати: куди ж ти пливеш, якщо не пропонуєш світові шляхів миру, креативних способів припинити війну в Україні та численні конфлікти, які кров’ю обагряють світ?» — запитував Папа Франциск, промовляючи у середу, 2 серпня 2023 року, до представників влади, дипломатичного корпусу та громадянського суспільства Португалії, зустріч з якими відбулася в Беленському палаці культури в Лісабоні. Цією зустріччю, що відбулася після церемонії привітання в Національному палаці та візиту ввічливості до Глави Держави, завершилася перша частина першого дня 42-ї Апостольської подорожі.
Відправним моментом для роздумів, якими поділився Святіший Отець, став той факт, що неподалік Лісабона на узбережжі Атлантичного океану розташована крайня точка континентальної Європи. «Перед океаном португальці розмірковують про неосяжні простори душі та сенс життя у світі. І я теж, дозволивши собі захопитися образом океану, хочу поділитися деякими думками», — сказав він.
Покликані до спільності
Як зауважив Глава Католицької Церкви, океан сполучає не лише народи й країни, але землі та континенти, а тому Лісабон, місто при океані, «нагадує про важливість спільності, спонукає думати про кордони як місце контактів, а не як про межі, що відокремлюють». І це важливо в той час, коли усвідомлюємо, що «великі питання мають глобальний вимір». Саме в цьому місті, як нагадав Папа, 2007 року була підписана «Лісабонська угода», що реформувала Європейський Союз, який стверджує, що «Союз має на меті сприяти мирові, своїм цінностям і добробутові своїх народів», а в стосунках з рештою світу «робить внесок у мир, безпеку, сталий розвиток Землі, солідарність і взаємоповагу між народами, вільну і справедливу торгівлю, викорінення бідності та захист прав людини». «Це не просто слова, а дороговкази на шляху європейської спільноти, викарбувані в пам’яті цього міста. Це дух спільності, одухотворений європейською мрією про багатосторонність, ширшу від самого тільки західного контексту», — сказав Папа.
Особливий внесок Європи
Святіший Отець побажав, щоби Світовий день молоді став для «старого континенту» імпульсом універсальної відкритості, бо «світ потребує Європи, тієї справжньої Європи», а саме її ролі як «будівничого мостів і миротворця». Для цього потрібний її особливий характер, окреслений минулого століття, коли з «горнила світових війн вона запалила іскру примирення», втілюючи мрію про будування завтрашнього дня разом із вчорашнім ворогом. Однак, сьогодні ми бачимо «відсутність відважних маршрутів миру», що спонукає замислитися, куди прямує Захід на хвилях океану історії. Самих технологій, які стали визначальними для прогресу та глобалізації, недостатньо, адже інвестиції в дедалі вишуканішу зброю, а не в освіту чи охорону здоров’я, збіднюють суспільство. «Я мрію про Європу, серце Заходу, яка використовує свою винахідливість, щоб гасити вогнища війни і запалювати вогні надії; про Європу, що знає, як наново віднайти свою юну душу, мріючи про велич спільності і виходячи за межі нагальних потреб; про Європу, яка включає народи і людей з їхніми культурами, не вдаючись до ідеологічних теорій та колонізацій», — мовив Папа.
Пріоритет захисту життя
У контексті того, що океанічний простір також нагадує про початки життя, Глава Католицької Церкви також зауважив, що у сучасному «розвинутому світі», в парадоксальний спосіб стало пріоритетним захищати людське життя. «Маю на думці багатьох ненароджених дітей і людей похилого віку, залишених напризволяще, про труднощі, пов’язані з прийняттям, захистом, підтримкою та інтеграцією тих, хто приїжджає здалеку і стукає у двері, про самотність багатьох сімей, яким важко народжувати та виховувати дітей», — сказав він, зазначаючи, що це також спонукає запитати: «Куди ви пливете, Європо та Заходе, з відкиненням похилих віком, зі стінами з колючим дротом, з масовими смертями у морі та порожніми колисками? Куди ви прямуєте, якщо перед життєвими негараздами пропонуєте поспішні та помилкові засоби, такі як легкий доступ до смерті, зручне вирішення, яке здається солодким, але насправді є гіркішим за морську воду»?
Оживити надію
Однак, за словами Святішого Отця, «обійнятий океаном» Лісабон також дає спонуки для надії. Тепер в це гостинне місто «вливається океан молоді», а як стверджує місцева приказка, «поряд з молоддю не старіємо». «Молоді люди з усього світу, які плекають прагнення до єдності, миру та братерства, кидають нам виклик, щоб ми здійснили їхні мрії про добро. Вони виходять на вулиці не для того, щоб виплескувати гнів, а щоб ділитися надією Євангелія. І якщо сьогодні в багатьох куточках світу панує атмосфера протесту і невдоволення, створюючи сприятливий ґрунт для популізму і змов, то Світові дні молоді — це нагода будувати разом», — сказав Папа, виокремивши три «будівельні майданчики надії», на яких можемо трудитися всі разом, якими є довкілля, майбуття та братерство.
Здоровий простір для будування майбутнього
«Португалія поділяє з Європою багато зразкових зусиль щодо захисту створіння», — відзначив Святіший Отець щодо першого, підкреслюючи, що проблема залишається «надзвичайно серйозною». Океани перегріваються, ці «великі заповідники життя» ми перетворюємо в звалища пластику. «Океан нагадує нам, що людське життя покликане бути в гармонії з навколишнім середовищем, яке є більшим за нас самих, і яке треба дбайливо оберігати, пам’ятаючи про молоде покоління. Як ми можемо говорити, що віримо в молодь, якщо не даємо їй здорового простору для побудови майбутнього?» — запитував він.
Завдання доброї політики
Якщо йдеться про другий будівельний майданчик, тобто, майбутнє, то ним є молодь. Сьогодні чимало факторів є такими, що знеохочують молодь. І в той час, як здається, що прогрес — це питання розвитку технологій, майбутнє вимагає «протидії падінню рівня народжуваності та зменшенню волі до життя». «Хороша політика може багато зробити для цього, вона може бути джерелом надії. Вона покликана не утримувати владу, а давати людям силу надії. Вона покликана сьогодні більше, ніж будь-коли, виправляти економічний дисбаланс ринку, який виробляє багатство, але не розподіляє його, збіднюючи душі ресурсами і впевненістю. Вона покликана наново відкрити себе як джерело життя і піклування, далекоглядно інвестувати в майбутнє, в сім’ї та дітей, сприяти союзам між поколіннями, де минуле не стирається, а зміцнюються зв’язки між молоддю і похилими віком», — наголосив Папа, вказуючи на важливість освіти, яка полягає не тільки в передаванні технічних знань, але призначена «занурювати в історію, передавати традицію, цінувати релігійні потреби людини та сприяти суспільній дружбі».
Відкривати одні одних як братів і сестер
Врешті, третім будівельним майданчиком надії Святіший Отець назвав братерство. Він зауважив, що в багатьох частинах Португалії є дуже живим почуття сусідства й солідарності. За його словами, в загальному контексті глобалізації, «яка зближує нас, але не дає нам братерської близькості», ми всі покликані розвивати почуття спільноти. «Як же прекрасно наново відкривати самих себе як братів і сестер, які трудяться для спільного блага, залишаючи позаду контрасти і відмінності в поглядах! І тут прикладом є молодь, яка своїм закликом до миру та жагою до життя спонукає нас розбивати жорсткі паркани приналежності, зведені в ім’я різних думок та вірувань», — сказав Папа, скеровуючи слова подяки та підбадьорення для місцевої Церкви, «яка чинить багато добра далеко від світла прожекторів».
По завершенні Святіший Отець від’їхав до нунціатури, де після обіду прийме спікера парламенту та главу уряду Португалії.
Папа духовенству Португалії: благодатний час для євангелізації
У середу, 2 серпня 2023 року розпочалась 42-а Апостольська подорож Папи Франциска, яка присвячена Світовому дню молоді в столиці Португалії місті Лісабон. Завершальною подією першого дня візиту стала зустріч з єпископами, духовенством, чернецтвом і семінаристами, що відбулася в колишньому монастирі єронімітів. Під час богослужіння Вечірні Святіший Отець виголосив проповідь, присвячену покликанню апостолів (пор. Лк. 5,1-11), яке відбувається за дією Божої благодаті (пор. 2 Тим. 1,9) та вимагає від нас зробити три вибори, до яких закликає Христос.
Дарувати світу Євангельську надію
На початку проповіді Папа зазначив, що Христос зацікавлений у тому, щоб принести Божу близькість саме до тих місць і ситуацій, в яких люди живуть, боряться та сподіваються, часом зазнаючи невдачі, як ті рибалки, котрі були втомленими й засмученими через те, що вночі нічого не зловили. «Інколи під час нашої церковної подорожі ми можемо відчувати подібну втому, коли здається, що тримаємо в руках лише порожні сіті. Це досить поширене відчуття в країнах із давньою християнською традицією, які переживають багато соціальних і культурних змін і дедалі більше позначені секуляризмом, байдужістю до Бога, дедалі більшою віддаленістю від практики віри. Це небезпека, яку несе дух світу. І це часто посилюється розчаруванням і гнівом, які дехто має до Церкви, іноді через наше погане свідчення та скандали, що спотворили її обличчя, і які закликають нас до смиренного та постійного очищення, починаючи з крику болю жертв, яких завжди слід приймати та вислухати», – сказав Святіший Отець, зауваживши, що Господь бере свою Церкву за руку як улюблену наречену, піднімає її, щоб пробудити нову надію.
Далі Христос закликає відчалити на глибінь та закинути сіті на ловитву (пор. Лк. 5, 4). «Наново закинути сіті та обійняти світ надією Євангелія: ось до чого ми покликані! Не час зупинятися і здаватися, швартувати човен до берега чи озиратися назад; ми не повинні тікати від нашого часу, бо він нас лякає, та шукати пристановища у формах та стилях минулого. Ні, це час благодаті, який Господь нам дає, щоб вирушити в море євангелізації та місії», – наголосив Папа Франциск, додаючи, що для цього потрібно зробити три вибори, натхненні Євангелієм.
З молитвою та проповіддю відчалити на глибінь
Перший заклик та євангельський вибір стосується потреби відчалити на глибінь. За словами Святішого Отця, щоб наново закинути сіті у море, нам потрібно залишити береги розчарувань та інертності, дистанціюватися від того нудотного смутку та іронічного цинізму, які атакують нас перед лицем труднощів; необхідно перейти від поразництва до віри, як Симон, який, незважаючи на марну працю протягом всієї ночі, каже: «На Твоє слово закину сіті» (Лк. 5, 5). «Але для того, щоб щодня довіряти Господу та Його слову, недостатньо слів, потрібно багато молитви», – наголосив Наступник святого Петра, додаючи, що «тільки в адорації, тільки перед Господом ми знаходимо смак і запал євангелізації». Бо тоді долаємо спокусу вести «душпастирське служіння ностальгії та жалю» і маємо відвагу відплисти на глибінь, «без ідеологій і без світськості», надихаючись єдиним бажанням: «щоб Євангеліє досягло кожну людину». У цьому контексті він нагадав, зокрема, приклад святого Жуана де Бріто, лісабонця, який багато століть тому, серед різних труднощів, вирушив у Індію як місіонер, і почав одягатися та говорити як місцеві, лише б звіщати Ісуса. «Ми також покликані занурити свої сіті в час, в якому ми живемо, вести діалог з усіма, робити Євангеліє зрозумілим, навіть, якщо поводячись так, ми ризикуємо потрапити в бурю. Подібно до молоді, яка приїжджає сюди з усього світу, щоб кинути виклик гігантським хвилям, також і ми без страху виходімо в море; не біймося долати відкрите море, бо серед шторму та супротивних вітрів Ісус виходить нам назустріч і каже: “Заспокойтесь, – це Я, не страхайтеся!”» (Мт. 14, 27)», – підкреслив Святіший Отець.
Спільне ступання вперед у Церкві
Другий вибір стосується виміру спільності: разом реалізовувати душпастирство. За словами Папи, у євангельському уривку про покликання учнів ми бачимо, як рибалки спільно закидають сіті, а згодом кличуть інший човен, щоб разом витягнути улов. «Один означає самотність, замкнутість, претензію на самодостатність, двоє означає взаємини. Церква є синодальною, це сопричастя, взаємодопомога, спільний шлях. Це мета поточного Синоду, який проведе своє перше засідання у жовтні. У човні Церкви повинно бути місце для всіх: усі охрещені покликані зайти в нього та закинути мережі, особисто зобов’язуючись проповідувати Євангеліє», – сказав він, зазначаючи, що це великий виклик, особливо в контексті, в якому священики та богопосвячені особи є втомленими, тому що душпастирські потреби зростають, а їх стає дедалі менше. «Однак ми можемо дивитися на цю ситуацію як на можливість залучити мирян із братнім ентузіазмом і здоровою душпастирською креативністю. Мережі перших учнів, таким чином, стають образом Церкви, яка є людською, духовною та душпастирською мережею стосунків», – зауважив Святіший Отець. Він закликав єпископів перебувати в єдності зі своїми священниками та Божим людом, священників в єдності один з одним, а також всю Церкву бути одністю: священники, богопосвячені особи та миряни в підтримці один одного.
Виявляти радість Духа, звільняючись від різних форм темряви
Нарешті, третій вибір: стати ловцями людей. «Ісус довіряє своїм учням місію відплисти в глибоке море світу. Часто в Святому Письмі море асоціюється з місцем зла і ворожих сил, над якими люди не можуть панувати. Тому ловити людей і витягувати їх із води означає допомагати їм знову піднятися з місця, в якому вони тонули, рятувати їх від зла, яке загрожує їх втопити, воскрешати їх від усіх форм смерті», – вів далі Папа Франциск. За його словами, Євангеліє є звіщенням життя серед моря смерті, свободи серед виру рабства та світла у безодні темряви. «Нам, як Церкві, довірено завдання зануритися у води цього моря, опускаючи сіті Євангелія, не вказуючи пальцем, але несучи людям нашого часу пропозицію нового життя, життя Ісуса: нести Євангеліє в мультикультурному суспільстві; наближувати Отця в ситуаціях нестабільності та бідності, які зростають, особливо серед молоді; нести любов Христа туди, де сім’я є крихкою, а стосунки – пораненими; передавати радість Духа там, де панує деморалізація і фаталізм», – наголосив Святіший Отець.
На завершення він подякував присутнім за їхній приклад та постійність, висловивши мрію про Церкву у Португалії як про «безпечну гавань» для кожного, хто стикається з бурями життя. Після спільної молитви Папа Франциск відбув до Апостольської нунціатури.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ