У неділю, 23 червня, Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, здійснив архіпастирські відвідини парафії Зіслання Святого Духа, Центрального протопресвітеріату м. Івано-Франківськ. Візит відбувся з нагоди відзначення престольного празника.

Вже традиційно на церковному подвірʼї Владику теплими словами вітали діти, молодь, парафіяльна спільнота, представники влади та духовенство.

Відтак у храмі відбулася Архієрейська Божественна Літургія, під час якої Єпископу співслужили о. Михайло Віхоть, адміністратор парафії, сотрудники святині о. Арсен Панчак, о. Петро Басараб та о. Василь Сливоцький, а також чисельно зібрані душпастирі Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

У часі проповіді Владика Микола звернувся до вірних із роздумами про любов Господа, яка у нашому щоденному житті проявляється через дію Святого Духа:

«Ще десять днів тому, коли святкували празник Вознесіння Господнього, ми, подібно до Христових учнів, запитували себе: «Господи, Ти нас покидаєш, як ми будемо жити без Тебе?». Але Господь, возносячись на небо, повертаючись до Свого Небесного Отця, обіцяв нам, що не залишить нас сиротами. І ось сьогодні, на десятий день після Його Вознесіння, Він посилає нам утішителя — Духа Святого. Того, Який навчить, потішить і розрадить нас, Який обдарує миром і навчить бути розсудливими й мудрими».

«Сьогодні ми стаємо учасниками цієї величної події — Зіслання Святого Духа. Це свято, безсумнівно, є одним з найбільших у нашому Літургійному році. Що для нас означає ця знаменна подія? Найперше, маємо подякувати люблячому Богові за дар Святого Духа, який є дарований нам, Його дітям, не через наші заслуги, а тому, що ми є Його любленими дітьми. Також це нагода розпалити та оживити у наших серцях діяння Святого Духа, щоб Його невидима присутність стала видимою у нашому житті через нашу поведінку, дії й слова. Бо дивлячись на це можна сказати чи є ми людьми духовними, чи тілесними. Духовні люди — це не лише священники, монахи й монахині. Духовна людина — це людина, яка живе Духом Божим, Святим Духом», — мовив Єпископ-помічник.

А відтак додав: «Так важливо нам відкриватися на дію Святого Духа у нашому житті. Сьогодні ми святкуємо день народження Церкви, а Церква — це не стіни, якими б вони гарними й прекрасними не були. Церквою є ми. Люди. Божі діти, які творять Церкву. Люди, які покликані до святості, бо кожен з нас народжений, аби бути святим».

Зі слів Архієрея, тільки через безмежну любов до Бога і працю над собою, людина стає святою. Відтак Владика закликав кожного, сьогодні, у день народження нашої Церкви, запитати себе, чи є він/вона доброю дитиною Божою, добрим християнином чи християнкою.

«Святий Дух діє невидимо, ми не можемо побачити Його нашими очима тілесними, але можемо відчути Його через нашого ближнього. Тільки безкорислива любов до іншої людини показує глибину Божої любові до нас. Бо Він показав нам любов, щоб ми виявляли її до інших», — підсумував Владика Микола.

Опісля моління Єпископ привітав отців та парафіяльну громаду з храмовим празником, побажавши бути відкритими до дії Святого Духа у житті. Згодом Архієрей відзначив, що у єдності, спільними зусиллями, з Божого благословення, ми своїми діями наближаємо таку бажану допомогу.

Відтак у храмі лунало Многоліття.

Далі слово мали представники влади, які подякували Владиці Миколі та священнослужителям за спільну молитву, а також привітали вірних зі святом, бажаючи, щоб Бог вів усіх Своєю дорогою.

На завершення о. Михайло подякував всім присутнім за те, що поділяють радість сьогоднішнього свята. Зокрема священнослужитель висловив вдячність Владиці Миколі: «Дякуємо, Владико, вам, що знайшли можливість бути сьогодні тут. Бажаємо, щоб Господь надалі вів вас цією доброю дорогою, а те батьківське слово, з яким ви до нас звертаєтеся, знаходило розуміння й давало плід у наших серцях».

Відтак у храмі лунала молитва за Україну «Боже Великий, Єдиний», а Владика Микола уділив присутнім своє архієрейське благословення.

Продовжилося святкування на подвір’ї храму, де відбулося урочисте освячення води.

Окрім того, надворі парафіяни організували ярмарок, де кожен міг скуштувати смаколиків та долучитися до доброї справи — склавши пожертву для потреб Збройних сил України.