Сьогодні за юліанським календарем відзначаємо величне свято – Різдво Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Христове Різдво це найважливіша подія в історії люд­ського роду. Ця подія започаткувала християнську еру. Вона стала вихідною точкою, від якої означуємо події світу. Тож погляньмо на обставини встановлення цього великого празника і на його історію у Західній і Східній Церквах.

Згідно з Євангелієм, Ісус Хрстос народився в часи правління імператора Августа в юдейському місті Вифлеємі у сім’ї теслі Йосипа Обручника з Назарету та Марії(Богородиці й Пріснодіви), які прибули до Вифлеєму для участі в перепису населення (Лк. 2:1,2). Не знайшовши місця для нічлігу родина була змушена переночувати в печері, що використовувалася як хлів для укриття худоби від непогоди. Під час народження Христа над печерою зійшла Вифлеємська зірка, яка вказала про цю подію трьом волхвам (мудрецям, царям). Першими прийшли поклонитися Христу пастухи, яким про цю подію сповістив янгол, потім волхви. Волхви піднесли Христу царські дарунки — золото, ладан і смирну.

Цар Юдеї Ірод, який почув вістку про народження нового царя, велів вбити всіх дітей у віці до 2 років. Йосипу явився ангел та попередив про небезпеку.  Тому родина Йосипа була змушена переховуватися в Єгипет аж до смерті Ірода.

Достовірна дата народження Христа невідома. Святе Письмо не вказує ні дня, ні року, коли, саме народився Христос. Числення, покладене в основу нашої ери, було зроблено в 525 році римським монахом, папським архіваріусом Діонісієм Малим, який керувався даними Хронографічного збірника за 354 рік. Пізніші дослідники виявили, що ця дата помилкова: Христос народився на 5 чи 6 років раніше, між 748 і 749 роком римського літочислення, як на те вказують астрономічні підрахунки, які врахували також згадку про затемнення місяця, про що говорять тодішні історики. Ця дата підтверджується й іншими історичними підрахунками.

Рішення про святкування Різдва Христового 25 грудня було прийнято на Ефеському (Третьому Вселенському) церковному соборі в 431 році.

Вирішальну роль у впровадженні окремого свята Різдва Христового на Сході зіграли три Отці Східної Церкви: святі Василій Великий, Григорій Богослов і Йоан Золотоустий. Під його впливом святий Григорій Богослов запроваджує це свято у Константинополі. В Єрусалимі натомість Різдво святкувалося разом із Богоявленням аж до 634 р. У ІV ст. свята Олена, мати імператора Костянтина Великого, побудувала у Вифлеємі храм на честь Різдва Христового.

В Україні християни східної традиції святкують Різдво 7 січня, коли за Юліанським календарем випадає 25 грудня — офіційна дата народження Ісуса. Невід’ємним атрибутом святкування Різдва в Україні є колядки, в яких прославляється новонароджений Христос. Колядники ідуть з колядою від хати до хати, сповіщаючи радісну новину – народження Божого Дитяти. У всіх храмах відправляються святкові Різдвяні Літургії. За святковим столом збирається вся родина, вітаючись словами: «Христос Рождається! Славімо його!»

За матеріалами РІСУ