![](https://ugccif.org.ua/wp-content/uploads/2023/03/zobrazhennia_viber_2023-03-16_09-19-55-013.jpg)
Плащаниці — дзеркала Євангелія
У Музеї історії Галича, що в селі Крилос, відкрилася виставка давніх галицьких плащаниць ХVІІІ – початку ХХ сторіччя. В експозиції представлено 20 плащаниць з колекції Архікатедрального і Митрополичого собору Воскресіння Христового УГКЦ міста Івано-Франківська.
Відвідали духовно-культурне дійство десятки людей. «Плащаниці ми розмістили на другому поверсі збірні, у залі, присвяченому історії церкви в Галичині, — розповідає Тарас Зіньковський, завідувач музею історії міста Галича Національного заповідника «Давній Галич». — Прикметно, що сам будинок, в якому зараз є музей, — пам’ятка архітектури кінця ХVІІІ – початку ХІХ сторіччя. Тут колись була літня резиденція митрополитів УГКЦ».
Зал історії церкви було створено з ініціативи та благословення світлої пам’яті кардинала Любомира Гузара. У січні 2006-ого року під час візиту Блаженнішого до Галича та Крилоса, він висловив думку, що було би доречно на другому поверсі музею міста Галича створити зал історії церкви. Отож з 2006-ого існує цей зал.
До речі, виставка плащаниць відбувається у Галичі не вперше. Церковні святині кілька років тому вже експонували так само у період Великого Посту в картинній галереї Національного заповідника.
![](https://ugccif.org.ua/wp-content/uploads/2023/03/zobrazhennia_viber_2023-03-16_09-19-54-337-1024x768.jpg)
«Ми привезли святині, що мають духовне, історичне та культурне значення, з Івано-Франківська, щоби люди мали змогу побачити їх», — продовжує пан Зіньковський.
Плащаниці збирав настоятель івано-франківського Архікатедрального собору Святого Воскресіння митрофорний протоієрей Юрій Новіцький. Зібране не завжди було в доброму, а подекуди й у занедбаному стані. На щастя, святині відновили, і тепер щороку представляють на огляд.
За словами пана Зіньковського, плащаниця — це полотно великого розміру із зображенням Ісуса Христа, Який лежить у гробі. У східнохристиянській традиції плащаницю виносять та виставляють на середину храму один раз в рік — у Страсну П’ятницю. І протягом Великої Суботи плащаниця також знаходиться на середині храму. Плащаниця символізує Тіло Христа та повертає нас у євангельські часи, коли Тіло Ісуса, Який помер на хресті, віддали таємному учневі Ісуса, Йосифу з Ариматеї. Він звернувся з проханням до римського намісника Понтія Пилата, аби зняти Тіло Розп’ятого Спасителя та достойно поховати. Пилат дав такий дозвіл і Тіло Христа оповили плащаницею (полотном), змащеною ароматичними маслами, та поклали до гробу в скелі, де нікого ще не ховали. Вхід туди закрили каменем, який відкрив Воскреслий Христос.
«Плащаниця — це своєрідна історія спасіння людства, коли Син Божий помер за наші гріхи і воскрес на третій день, — мовить Тарас Зіньковський. — Вона допомагає людям краще пізнати драматичний момент смерті Христа. Папа Іван-Павло ІІ назвав плащаницю дзеркалом Євангелія. Відома всім християнам Туринська плащаниця знаходиться в Італії, у місті Турин, у лівій каплиці Туринської катедри (Собор Святого Іоанна Хрестителя).
![](https://ugccif.org.ua/wp-content/uploads/2023/03/zobrazhennia_viber_2023-03-16_09-19-55-361-1024x768.jpg)
«Плащаниці, що ми бачимо в нашій експозиції, можна умовно поділити на одно та багатофігурні, — додає Анна Жолоб, старша наукова співробітниця музею. – На однофігурних ми бачимо лише Тіло Спасителя, по боках на деяких зображені предмети, що були в руках катів Христа: хрест із тростиною, спис, губка, якою напували Спасителя в агонії. Є плащаниці, на яких у центрі є також Спаситель, а по чотирьох кутах зображені Ангели зі свічками або Апостоли-Євангелисти з певними, притаманними іконопису, символами».
На багатофігурних плащаницях, окрім тіла Христа, може бути зображено Богородицю, Йосифа з Ариматеї, Івана Богослова. Ще на інших, окрім згаданих Святих Осіб, зображені Марія Магдалина, Никодим. А посередині є ще й зображення міста Єрусалима з горою Голготою. Довкола кожної плащаниці є слова тропаря Великої п’ятниці: «Благообразний Йосиф, знявши з хреста Пречисте Тіло Твоє, плащаницею чистою обвив і, пахощами покривши, у гріб новий положив». Словом, кожна плащаниця за композицією — різна. І тим вона й цікава.
Щодо матеріалів та способів виконання зображень плащаниці є мальовані й шиті. За словами пані Анни, виставка плащаниць у час Великого Посту повертає в біблійні часи, коли Найсвятіший Спаситель, пройшовши Хресною дорогою, зазнавши неймовірних мук, віддав Своє життя за людство. Отож, ми повинні пам’ятати, чиєю кров’ю ми відкуплені, чиїм життям і чиїм воскресінням.
Завітали на виставку і священники Галицького протопресвітеріату, які відправили Хресну дорогу. Під час Хресної дороги співали брати-семінаристи з Івано-Франківська, а працівниці заповідника та місцеві педагоги читали стації і молитви.
«Я бачив емоції жінок, коли ми відправляли четверту стацію «Ісус зустрічає свою Матір», — зазначив очільник Галицького протопресвітеріату отець Ігор Броньовський. — У розважаннях йдеться про неймовірний біль Богородиці, Яка дивиться на муки Свого Єдинородного Сина. Нині, на жаль, сотні українських матерів також втрачають синів та доньок на війні й переживають схожі почуття. А їхні діти жертвують свої життя за волю України. І біль цих матерів єднається з болем Небесної Неньки».
![](https://ugccif.org.ua/wp-content/uploads/2023/03/zobrazhennia_viber_2023-03-16_09-19-56-196-1024x615.jpg)
За словами отця Броньовського, коли ми бачимо Тіло Христа на виставлених плащаницях, то також згадуємо жертви наших рідних, знайомих, хтось може пригадувати останні дні, слова, похорони, це пам’ять, яка буде з нами.
Галицький протопресвітер наголосив, що під час Великого посту треба ще більше молитися за наших захисників і захисниць, за полонених, поранених, лікарів, волонтерів, людей, які втратили на війні найрідніших, та всіх, завдяки кому можемо збиратися, відвідувати храм і дякувати Всевишньому за кожен прожитий день, за дах над головою, за хліб на столі, за рідних, які поруч.
Триватиме виставка до середини квітня 2023 року.