Пастирський лист

Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського
 Кир Володимира Війтишина 

на Великий піст 2023 року Божого

Преосвященним владикам, всечесним та всесвітлішим отцям, преподобним монахам та монахиням, возлюбленим братам і сестрам у Христі Івано-Франківської митрополії УГКЦ

«…не послав Бог у світ Сина світ засудити,

лише Ним – світ спасти»

 (Ів. 3, 17)

Дорогі у Христі,

у час Великого посту зробімо крок назустріч нашому Творцеві. Як читаємо у книзі Йоіла: «Але ще й тепер, – слово Господнє,– поверніться до мене усім вашим серцем, у пості, в плачі й у жалі. Роздеріть серце ваше, а не одежу вашу, і поверніться до Господа, Бога вашого, бо він благий і милосердний, довготерпеливий і многомилостивий, – і уболіває над нещастям» (Йоіл 2, 12-12).

Час посту – це нагода стати віч-на-віч з Господом і спитати Його: «Ісусе, чому мені часами так важко? Чому наш народ так страждає? Чому іноді здається, що Ти відвернувся від мене і від українського народу? Ісусе, Ти чуєш плач вдів, сиріт, поранених, полонених, самотніх і забутих. Тільки Ти, Ісусе, можеш сказати: «Довіряй Мені. Покладайся на Мене».

Хтось може запитати, чи потрібен піст? Чи не можемо в інший спосіб прийти до Бога? Відповідь дає Ісус Христос в Нагірній проповіді, коли каже про чистоту намірів, про молитву, піст і милостиню (Мт. 6, 1-18). Піст допомагає відкритися нам на Бога і зрозуміти себе, як істоту, створену на Його образ і подобу. Важливим є визнання своєї гріховності, усвідомлення цього і власне навернення. Це непростий шлях. Але не біймося, бо Ісус Христос, Господь наш, любить нас і помер за нас на хресті, воскрес і дарує воскресіння. Христос приходить найперше з прощенням та з надією на вічне життя.

Цьогоріч розпочинаємо дорогу Великого посту в особливий час. Вже рік триває війна і боротьба нашого українського народу за свою свободу. Ми всі плекаємо надію, що невдовзі вона вже завершиться. Але маємо перейти з усім нашим народом цим тернистим шляхом разом з Господом Ісусом Христом – Тим, хто «понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж – хресної» (Фил. 2,8).

Тож ідімо з надією до всіх, кому потрібна наша підтримка: до вбогих, вдів, сиріт, вимушено переселених осіб, до всіх, хто втратив рідних, друзів, побратимів. Піднесімо свій погляд до всіх, хто є в потребі, хто втратив дах над головою, своє майно і змушений шукати притулку на чужині. Огорнімо любов’ю усіх наших воїнів, захисників та захисниць, волонтерів, медиків, капеланів, рятувальників, енергетиків, працівників комунальних служб та всіх, хто своєю самовідданістю наближає нашу перемогу, бо час Великого посту є часом відродження любові.

Тож у смиренні серця здійснімо іспит сумління, щиро визнаймо свої гріхи перед Богом і примирімося насамперед з самими собою, з нашими ближніми та з Господом. Пам’ятаймо, що нема гріха, який би нам не простився, непрощеним залишиться лише гріх нами невизнаний.

Нехай цей час Великого посту внесе у наше життя більше тиші, молитви, любові та милосердя. З миром у серці готуймося до зустрічі з Воскреслим Христом.

Благословення Господнє на вас!

† Володимир Війтишин,

Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський УГКЦ