Сьогодні, 30 листопада, у с. Підпечери відбувся священичий похорон за новопреставленим митр. прот. Петром Скрипником – протопресвітером Тисменицьким, який очолив Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин.

На похорон новопреставленого отця Петра чисельно зібралося духовенство Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, зокрема протопресвітери Архієпархії, душпастирі Тисменицького протопресвітеріату, а також о. Степан Балагура – Генеральний вікарій, та інші священнослужителі.

Провести в останню путь отця Петра прийшла родина священника, велика кількість парафіян із храмів, де служив о. Петро, представники влади, а також всі небайдужі.

Чин похорону відбувся в храмі Вознесіння Христового, в якому звершував своє багатолітнє служіння покійний священник, збудувавши величну святиню та живу парафіяльну спільноту.

Поминальні моління розпочалися із Архієрейської Божественної Літургії, яку очолив Високопреосвященний Владика Володимир у співслужінні великої кількості священнослужителів. Всі заупокійні богослужіння супроводжував співом семінарійний хор «Благовіст».

По завершенні Служби Божої Владика Володимир звершив Чин похорону мирських ієреїв. Під час цього поминального моління кожен присутній в храмі мав нагоду особисто попрощатися із новопреставленим отцем Петром.

Відтак зі своїм словом до присутніх у храмі звернувся Митрополит Володимир:

«Новопреставлений о. Петро був тією людиною, яка гідно несла свою пастирську ношу священства. Отець Петро сьогодні міг бути з нами, молитися спільно Божественну Літургію і сказати нам усім: «Дорогі парафіяни, дорога родино, та всі присутні в храмі, “Слава Ісусу Христу!”». Ми сьогодні прощаємося із о. Петром, пригадуємо його останні Божественні Літургії, які він відправляв та жертвував перед Престолом Всевишнього Бога. Дякуємо отцеві Петру за це його служіння».

Далі Архієрей пригадував усім, які плоди невтомної праці приніс покійний священник для Церкви та України:

«Він був тим добрим прикладом правди і прикладом справедливості. Отець Петро знав, що правда є з ним, яку він так відстоював. Дивлячись на цю прекрасну святиню, яку побудував о. Петро, ми згадуємо, які труднощі подолали ми з вами протягом багатьох років, проте отець єднав нас, щоб ми прославляли Всевишнього Господа у цьому святому храмі. Ми знаємо, як він безмежно та усім серцем любив Батьківщину – Україну, переживав за неї і бажав тільки добра. Сьогодні маємо направду велику втрату для родини, парафій та Церкви. Тож молімося, щоб Всевишній Господь дарував йому життя вічне у Небі».

Пізніше прощальне слово мав о. Ігор Приймак – настоятель храму Різдва Христового ПЦУ із с. Підпечери.

Опісля до родини, парафіян та священників звернувся о. Олег Каськів – протопресвітер Дубівецький та ректор Івано-Франківської Академії Івана Золотоустого, який розважав над життям покійного:

«Кожного разу, коли приходимо на похорон, завжди перед нашими очима перебігає життя покійного, його добрі наміри, плани та вчинки. Отець Петро був тим будівничим, який завжди хотів щось зробити для Бога і Церкви. І ось маємо цей прекрасний храм, в якому зараз стоїмо, а також бачимо багато інших плодів його діяльності. Сьогодні покійний отець дякує кожному із нас за те, що прийшли віддати йому шану, а також кожного із нас просить: “Моліться за мене”».

Довідково:

Отець Петро Скрипник народився 22 червня 1957 р. у с. Микитинці Івано-Франківської області.

1976-1978 роках служив в армії. У 1978 році вступив в Івано-Франківський державний педагогічний інститут ім. Василя Стефаника, отримав кваліфікацію вчителя музики.

У 1990 році склав вступні іспити до Івано-Франківського Катехитичного Духовного інституту.

Дияконські свячення отримав 23 січня 1994 року, а ієрейські — 27 березня з рук ординарія Коломийсько-Чернівецької Єпархії Владики Павла Василика.

21 грудня 2010 року призначений протопресвітером Тисменицьким.

Здійснював душпастирське служіння у с. Підпечери, с. Колонці, с. Гринівці та у с. Клубівці.

Останнім місцем служіння стали парафії у с. Підпечери та у с. Клубівці.

Упокоївся о. Петро Скрипник 29 листопада 2022 року Божого на 66-му році життя та 29-му році священичого служіння.