У суботу, 29 жовтня, владика Григорій Комар — єпископ-помічник Дрогобицько-Самбірської єпархії УГКЦ виголосив повчальну проповідь до всіх молільників під час нічних чувань у Відпустовому центрі блаженного священномученика Симеона Лукача.

Під час насиченої програми молитовних чувань владика Григорій звернувся до паломників:

«Сьогодні просимо про те, щоб закінчилася ця війна, щоб наші воїни якнайшвидше здобули перемогу, прогнали з української землі ворожий народ. Напевно, ми всі нині у своїй молитві просимо про те, щоб Божа ласка стерегла перш за все наших воїнів. Ми прийшли також просити у Бога про здоровʼя для хворих, потіхи й милості Божої вони потребують. А ще, кожен із нас має щось дуже особисте, що хоче сказати Богові від своєї душі».

Відтак єпископ звернувся до прочан із закликом молитви до Бога задля зростання у нашій вірі:

«Дорогі брати й сестри, я б хотів вас попросити, щоб ми до всіх наших прохань додали ще одне, бо воно є дуже важливим для кожного із нас. Хочу, щоб ми всі помолилися і попросили: «Господи, додай нам віри». Бо якби ми не мали віри, то ми сьогодні б не стояли тут разом, у храмі. А сиділи б десь перед телевізором, переглядали новини, або займалися якимись іншими своїми справами. Те, що ми є тут і приходимо до Бога, бодай, щонеділі, є добрим свідченням того, що нині є віруючі люди».

Згодом єпарх Самбірсько-Дрогобицький роздумував над тим, які страждання переживає народ в часі війни:

«У тих обставинах, в яких зараз перебуваємо, є дуже не легко вірити Богові, бо бачимо навколо себе так багато страждання і зла. Чому страждають невинні, чому загинуло так багато діточок, чому той агресор має так багато сили? Як на це все відповісти? Де знати силу, щоб витримати це все, аби не впасти у відчай і зневіру? Знаючи, як нам важко, потрібно єднатися і просити в Бога: «Господи, зміцни нашу віру». А Господь у відповідь нам каже: «Якби ви мали віру, як зерно гірчичне, то і гори б змістити змогли…». Та хіба ми не маємо віри, навіть такої малої, як гірчичне зерно? Я думаю, що маємо. Скільки ж “горів” вдалося посунути у своєму житті, коли ми мали на когось образу чи гнів, ненависть чи злобу, можемо порівняти це із горою чи каменем, бо воно придавлювало наше сумління».

Далі владика Григорій Комар, підсумовуючи сказане, ділився із вірними думками, як подолати зло, яке зараз панує повсюди.

«Але ж на якомусь моменті ми собі сказали: «Я ж християнин, я вірю у Бога. Хіба можу далі із цим жити?» І в той момент ми відчували, як гора тієї злоби у момент розпадається, посувається», — промовив єпископ на завершення проповіді.