Молитовний фронт у паломницьких центрах Івано-Франківщини

Уже місяць тривають військові дії на території нашої держави. Росія віроломно та підступно напала на Україну, зруйновані будинки, вбиті цивільні люди, діти. Мільйони мешканців сіл, містечок та великих міст зі східної, центральної та південної частин України їдуть на Захід, шукаючи прихистку та порятунку. Чимало звертаються до храмів, церковних громад, де їх приймають і допомагають як духовно й молитовно, так і матеріально: тимчасовим житлом, їжею, одягом. А що відбувається у знаних відпустових центрах Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ?

Прощі не припиняються навіть у час війни

о. Антоній Яремчук, настоятель монастиря Успіння Пресвятої Богородиці ЧСВВ с. Погоня:

— У нас на короткий час можуть прибути вимушені переселенці. Уже приїздили люди з Харкова, Києва та Київщини. Я розмовляв з ними, провів екскурсію, розповів про монастир та чудотворну ікону, помолився. Перебуваючи тут, ці люди, які бачили неймовірні жахіття, трішки заспокоїлися, відволіклися від важких думок, звернулися до Господа. Ми й надалі готові приймати на короткий термін вимушених переселенців, допомогти їм духовно, скеровувати туди, де вони можуть отримати житло, їжу, ліки.

Ще хочу зазначити, що у нашому монастирі не припиняються прощі. У першу неділю кожного місяця є урочиста Літургія та Хресна Дорога. Останню ми у час війни відправляли з міркувань безпеки у підвальному приміщенні храму. А ще є молебень перед чудотворною іконою Погінської Богородиці. Також з 12 на 13 число кожного місяця маємо нічні чування. У березні 2022 року вони також були. До війни на нічні чування люди з молитвами і прославою Богородиці йшли пішки з Івано-Франківська до Погоні. Цього разу, знову ж таки через безпеку, їхали автобусом. І в наступні місяці, аж допоки не закінчиться війна, також будуть їхати.

Щодня маємо в нашому монастирі і цілодобову молитву перед чудотворною іконою. Це наш молитовний фронт і він не менш важливий, аніж фронт зі зброєю. Адже маю свідчення від наших вояків, які захищали Київ, що коли ми молилися за них, то після упадку сил у бою, вони знову почали боротися. Це справжнє Боже чудо!. З нами Бог, бо ми захищаємо свою землю! 

Служимо в онлайні, приймаємо паломників…

о. Мар’ян Гробельний, настоятель монастиря Преображення Господнього ЧСВВ с. Гошів:

— Наш монастир, як відомо, знаходиться на горі, тому ми в зоні підвищеної небезпеки. Проте нас захищає Господь. Ми допомагаємо нашим воякам молитвою, а вимушених переселенців можемо погодувати, надати інформацією про житло. Щодо останнього, то ми активно взаємодіємо із місцевою владою, староством села, керівництвом Долинської міської ради.

До нас завжди приїжджали і приїжджають чимало людей, адже неподалік курортний Моршин. Багато людей, які зараз тимчасово опинилися в Моршині, відвідують нашу обитель, залишаються на святі Літургії (у неділю буває 500-700 осіб за день). Чимало приїжджих дуже стривожені. З тими, хто пережив страшні події нападу, ми завжди готові поговорити, підтримати, посповідати.

Через військовий стан вечірні служби ми розпочинаємо о 17.00, аби люди могли завчасу добратися додому. Нічні чування, Літургії, молебні, Хресну дорогу ми транслюємо і в онлайні. Із нами в молитві так єднаються десятки тисяч людей з усього світу.

А ще ми допомогли фінансово священникам, які залишилися служити на східній Україні, підтримали багатодітну родину, на заклик Митрополита Володимира надіслали допомогу для Антикризового центру нашої Архієпархії.

Розрада у крилоському храмі

 о. Ярослав Жолоб, парох церкви Успіння Пресвятої Богородиці с. Крилос:

— У нас настрій бойовий. Такий, як у наших вояків. Ми захищаємо Україну на молитовному і духовному полях битви. Щодня служимо Літургії, молимося Молебні перед іконою Крилоської Богородиці. У Крилосі ми збирали допомогу для вояків, бійців тероборони.

Та й паломники приїжджають, щоправда значно менше, аніж у довоєнний час. Так у нас побували люди з-під Києва. Прийшли в пригніченому стані, перелякані. Я довго з ними розмовляв, розповів, що один мій син захищає Україну в ЗСУ, а другий — волонтер. Заспокоював, як міг.

Зрештою у таких святих місцях, як Крилос, та й навіть у будь-якому монастирі чи храмі люди отримують духовне полегшення, вони під захистом Всевишнього. Під Його захистом і Україна, тому маємо вірити й довіряти Небесному Отцеві, бо перемога близько! 

Під опікою Блаженного Симеона

о. Юрій Сидір, священнослужитель паломницького Центру «Симеон Лукач», с. Старуня:

— У нашому центрі відправляються Святі Літургії, на яких згадуємо щоразу місцевих вояків. Наприкінці Богослужінь усіх присутніх благословляємо мощами Блаженного Симеона Лукача. Молимося Молебні за Україну, відправляємо Хресні дороги, які жертвуємо за мир та спокій у державі. І скажу вам, що ми дуже відчуваємо опіку та молитовний захист Блаженного Симеона.

До Богослужінь у Центрі паломника долучаються і парафіяни з села. Паломники масово не приходять, бо час небезпечний. Але вони завжди можуть долучитися до наших молитов через Фейсбук. Щодо переселенців, то прийняти їх у Центрі наразі не можемо, бо наше приміщення до цього не пристосоване. Проте, якщо до нас звернуться такі люди, то ми знайдемо їм дім.

Джерело: Нова Зоря