ПОСЛАННЯ

Його Святості Папи Франциска

(23 липня 2023 року)

Дорогі браття і сестри!

«Милосердя його з роду в рід» (Лк 1, 50). Це тема Третього світового дня бабусь, дідусів та людей похилого віку. Вона звертає нашу увагу на радісну зустріч юної Марії та її літньої родички Єлизавети (див. Лк 1, 39–56). Сповнена Святим Духом, Єлизавета зустріла Богородицю словами, які тисячоліттями потому продовжують відлунювати у нашій щоденній молитві: «Благословенна Ти між жінками і благословенний плід лона Твого» (Лк 1, 42). Святий Дух, що раніше зійшов на Марію, спонукав її відповісти молитвою прослави «Величає душа моя Господа», у якій вона проголосила, що милосердя Господнє є з роду в рід. Той самий Дух благословляє і супроводжує кожну плідну зустріч між поколіннями: між бабусями й дідусями та їхніми внуками, між юними і літніми людьми. Бог прагне, щоб молоді люди наповнювали радістю серця літніх людей, як Марія втішила Єлизавету, і набували мудрості з їхнього життєвого досвіду. Але перш за все Господь хоче, аби ми не покидали літніх людей або виштовхували їх на маргінес суспільного життя, що, на превеликий жаль, занадто часто трапляється у наш час.

Цього року Світовий день бабусь, дідусів та людей похилого віку відзначається близько до Світового дня молоді. Обидва святкування нагадують нам про поспіх (пор. Лк. 1, 39), із яким Марія пустилася в дорогу до Єлизавети. Таким чином вони запрошують нас роздумати над зв’язком, що об’єднує молодь і людей похилого віку. Господь вірить, що молоді люди через стосунки з людьми похилого віку усвідомлять, що покликані зберігати пам’ять та цінувати свою приналежність до більшої історії. Дружба із особою похилого віку може допомогти юнацтву жити не лише теперішнім і усвідомити, що не все залежить від них і їхніх здібностей. Для літніх людей присутність молодої особи у їхньому житті може подарувати надію, що їхній досвід не буде втрачено, а їхні мрії сповняться. Відвідини Марією Єлизавети та їхня спільна свідомість, що Боже милосердя виливається з покоління в покоління, нагадують нам, що самостійно ми не тільки не можемо спастися, але й навіть рухатися вперед. Божа присутність і діяльність завжди відбувається у контексті чогось більшого — історії народу. Марія, радіючи в Бозі, сама звістила це у своїй молитві прослави: Господь, зберігаючи вірність обітниці, яку Він дав Авраамові, здійснив нові й нечувані речі (пор. Лк 1, 51–55).

Аби краще оцінити те, як Господь діє, пригадаймо, що ми покликані проживати життя повнокровно, але наші найбільші мрії та сподівання реалізовуються не миттєво. Для цього потрібен ріст та дозрівання у діалозі та стосунках з іншими. Ті, хто зосереджується лише на моменті «тут і тепер», на грошах і статках, на тому, щоб мати «все й одразу», є сліпими на Божі діла. У своїй турботі про нас Господь охоплює своїми планами минуле, теперішнє і майбутнє, прокладаючи зв’язки між поколіннями. Цей план більший за нас, але включає кожну людину і закликає нас неустанно рухатися вперед і не зупинятися на досягнутому. Для молоді це означає звільнитися від швидкоплинного сьогодення, у якому нас може засмоктувати віртуальна реальність і забирати час для праці над чимось справді важливим. Для старших людей це означає не зациклюватися на втраті фізичної сили і не сумувати за втраченими можливостями. Усі дивімося вперед! Дозвольмо, щоб Божа благодать нас формувала та з покоління в покоління звільняла нас від інертності та зосередженості на минулому!

Зустріччю Марії з Єлизаветою, юності з похилим віком, Бог скеровує нас до майбутнього, яке відкривається перед нами. Відвідини Марії і привітання Єлизавети відкривають нам світанок спасіння: через їхні радісні обійми Божа благодать тихо входить у людську історію. Я закликаю всіх розважати над цією зустріччю, намалювати у своїй уяві ці обійми між юною Богородицею і літньою матір’ю святого Йоана Хрестителя і помістити їх у своєму серці як світлосяйну ікону.

Далі я хочу запросити вас зробити конкретний жест для своїх бабусь, дідусів і літніх людей навколо вас. Не залишаймо їх. Їхня присутність у родинах і громадах є безцінною, адже вона нагадує нам про спільну спадщину, яку ми поділяємо і корені якої ми покликані зберегти. Від старших ми отримали дар приналежності до люду Божого. Церква і суспільство потребують їх як свідків для сьогодення, що для того, аби збудувати майбутнє, необхідно пам’ятати про минуле. Поважаймо їх, не позбавляймо себе спілкування із ними, а їх — із нами. Ніколи не дозволяймо викидати літніх людей на узбіччя!

Світовий день бабусь, дідусів та людей похилого віку покликаний стати невеликим, але цінним жестом для них і для всієї Церкви. Я знову заохочую усіх — єпархії, парафії, асоціації і спільноти — святкувати цей день і скористатися ним як нагодою для нової радісної зустрічі молоді і літніх людей. Вас, молодих людей, що готуються зібратися у Лісабоні або святкувати Світовий день молоді у власних країнах, я хотів би попросити: перед тим, як вирушити у подорож, відвідайте своїх бабусь і дідусів або людину похилого віку, яка живе наодинці! Їхні молитви будуть вас оберігати, і ви зберігатимете в серці ласку цієї зустрічі. Я прошу вас, людей похилого віку, які серед нас, супроводжувати своєю молитвою молодь, яка збирається святкувати Світовий день молоді. Ці юнаки і юнки є Божою відповіддю на ваші молитви, плодом усього, що ви посіяли, знаком того, що Бог не залишив свій народ, але оновлює його натхненням Святого Духа.

Дорогі бабусі і дідусі, дорогі браття і сестри похилого віку, нехай благодать обіймів Марії та Єлизавети зійде на вас і наповнить ваші серця миром. З глибокою прихильністю я даю вам своє благословення і прошу вас молитися за мене.

† Франциск

Рим, Латеранська базиліка, 31 травня 2023 р. Б.,
Свято Відвідин Пресвятої Діви Марії