«Учителю, де перебуваєш?» — це питання звучить для нас, українців, дуже життєво, навіть деколи жорстоко. Під час війни багато людей запитує: Боже, де Ти є? Ти мене покинув? Боже, Ти з нами чи з нашими ворогами — з ким Ти? Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у проповіді в Першу неділю Великого посту.

«Учителю, де перебуваєш?». І Він відповів їм: «Ходіть і подивіться» (Ів. 1, 38–39).

Як зауважив проповідник, сьогодні Боже слово нам розповідає про покликання перших апостолів Христових. Перші учні — Андрій, Петро, Пилип, Натанаїл — один одному передають радісну вістку про знахідку — вони знайшли Месію.

«Що робить апостолами цих осіб? Апостолами їх робить той стосунок, який зароджується між ними і самим Господом Ісусом Христом», — наголошує Глава Церкви.

За його словами, історія першого досвіду зустрічі з Учителем для нас, християн, сьогодні має ключове значення, адже відповідає на запитання, що означає бути християнином.

«Бути християнином, — вважає духовний лідер, — це мати особистий стосунок із Богом. Вірити — це мати можливість достукатися до Бога, з Ним спілкуватися. Бути християнином — це мати відкриті небеса над собою, можливість живого богоспілкування. Бути християнином — це бути учнем Христа. Те учнівство впроваджує нас в особливий вид стосунків із Христом».

Чи справді Христос мій Учитель? Наскільки я впускаю Його під мою смоковницю, у мій приватний простір? «Бо часом, — каже Блаженніший Святослав, — видається, що ми недооцінюємо обставин, у яких живемо. Ми думаємо, що в тому, що ми робимо, і там, де ми є, Бога може не бути. Що може бути доброго в „моєму Назареті“ — у моїй келії, кімнаті, у моїх труднощах, болях, плачах?! Але Христос мені каже: „Я тебе бачив, як ти там був, під смоковницею“».

«Він приходить до нас сьогодні, щоби зробити своїми учнями», — додав архиєрей.

Предстоятель вважає, що Великий піст — це особливий час досвіду. «Не так досвіду моральних аскетичних приписів, правил, дієтичних норм, голоду, вправ чи довгих молитов. Усі ті вправи та наше умертвіння роблять нас готовими до зустрічі. Ми всяку житейську печаль відкладаємо, щоб не пропустити того моменту, коли до нашого Назарету прийде Учитель, щоб могти бути справжніми учнями, як Натанаїл був справжнім ізраїльтянином, очікуючи зустрічі з Месією», — наголошує проповідник.

Духовний лідер пригадав, як хтось із духовних отців сказав, що цей рік війни став часом Великого посту тривалістю в рік.

Минулого року, звернув увагу архиєрей, початок повномастабної війни дивним чином збігся із початком Великого посту. «Як важливо нам сьогодні зрозуміти, що ми не є дальше чи ближче від Ісуса Христа Учителя, ніж Натанаїл там, під смоковницею. Хтось може сказати, що нам дуже потрібно, щоби Христос прийшов у видимий спосіб, узяв за руку, як коли стрепенув своїм словом учня, якого зробив апостолом», — сказав Глава Церкви.

Але Христос, переконує Блаженніший Святослав, в аналогічний спосіб приходить і до нас сьогодні. «Навіть під час війни, — звертає увагу духовний лідер, — Христос приходить туди, де під своєю смоковницею ми сидимо та чекаємо на Нього. Сьогодні тим простором зустрічі є бомбосховища, наші парафії, наші доми, де ми приймаємо біженців. Кожен момент служіння Церкви жертвам війни стає простором зустрічі. Щоразу, коли людина бачить допомогу, якої не очікувала, каже: „Вас до мене послав Бог“».

Глава УГКЦ підкреслив, що місія Церкви сьогодні — це ділення тією знахідкою, про яку читаємо в Євангелії. Робити учнями всі народи, пояснив він, можна лише тоді, коли ми особисто познайомимося із присутнім між нами Учителем та Господом і познайомимо з Ним кожного, хто Його шукає.

«Православним ісповідання віри може бути лише тоді, коли воно інтегральне, повне, тобто коли ми передаємо повноту нагоди і справжньої можливості пережити подію зустрічі з живим Христом, що є між нами. Так і Церква зберігає істинність, коли зображає своїм життям цілісність ікони живого Бога, присутнього між нами», — наголосив архиєрей.

Перша неділя Великого посту називається неділею Православ’я не тільки тому, що ми вшановуємо ікони як вид церковного мистецтва, зауважив Предстоятель. «А й тому, що ікона насправді, — пояснив він, — це стосунок між Зображеним і його зображенням, стосунок, що є закликом і нагодою для зустрічі».

За словами Блаженнішого Святослава, живою іконою живого Бога є все життя і діяльність Церкви, зокрема страждальної сьогодні в Україні: Божественна Літургія, наш духовний досвід, наші рани війни, наша проповідь і служіння як посередників цієї животворної зустрічі та впровадження в автентичний та повний особистий стосунок із Христом для людини третього тисячоліття.

«Ця відкрита нагода для доленосної зустрічі і є тими відкритими небесами, про які чуємо на закінчення сьогоднішнього Євангелія, тим духовним простором, у якому ангели сходять і розходять над Сином Чоловічим, що стоїть нині між нами у зраненій Україні!» — наголосив Глава УГКЦ.

«Бути іконою, живою іконою, зображенням присутності Бога між нами — це покликання спільноти учнів Христових сьогодні», — додав на завершення Блаженніший Святослав.