Сьогодні, 24 лютого, у першу річницю повномасштабного вторгнення росії в Україну, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що у Старуні, розпочалося 11-ти годинне молитовного стояння.

«Ось уже рік наш народ у несправедливій війні зі сміливістю боронить свій край від росіян. І з ініціативи Блаженнішого Святослава греко-католики по всій Україні присвячують цей день посту, молитві та милостині, щоби об’єднати духовні сили та молитовно вшанувати усіх загиблих», — зазначають на фейсбук-сторінці відпустового центру.

Молитовне стояння у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача розпочалось з молитви Утрені, на якій вірні занурилися у молитовний настрій, щоб зосередити всю увагу на Господі. Богослужіння очолив настоятель каплиці Пресвятої Родини, Відпустового центру, о. Юрій Сидір.

Опісля о. Володимир Лукашевський очолив заупокійні богослужіння, під час яких присутні помолилися за душі усіх тих, хто віддав свої життя впродовж цієї війни. Звертаючись до вірних під час проповіді, отець наголосив на присутності Бога у нашому складному сьогоденні:

«Вже рік ми переживаємо дуже складний період для усіх нас – війну, яка забрала багато життів і продовжує завдавати глибоких ран та нести страждання. І багато хто запитує християн: «А де ж Бог?». І власне відповідь криється в сьогоднішньому Євангелії. Адже, Бог полюбив світ і Він назавжди – з нами. Бог ніколи не покидав Україну. І саме цей день посиленої молитви дає нам можливість більше пізнати нашого Бога, який дуже любить нас і кличе нести Його до усіх наших ближніх», – сказав о. Володимир.

Проповідник закликав вірян запитати себе про власний внесок у перемогу на настання миру в нашій державі:

«Скільки днів в цьому році ми справді віддали Богові в пості за мир та перемогу, скільки доброї молитви промовили до Господа? Ще з часів 2014 року в Івано-Франківській Архієпархії середа є визначеним днем посту за мир в Україні. Нехай сьогоднішній день буде іспитом нашого сумління, щоб зрозуміти, що кожен з нас зробив для того, аби настав мир в нашій країні. Даймо відповідь у своєму серці, не ховаючись та не лукавлячи».

Далі вірні взяли участь у молебні в час нападу ворогів, який очолив о. Михайло Добровольський з м. Івано-Франківська, після чого послухали науку священника.

«Синод єпископів УГКЦ дав нам запал, щоб ми провели сьогоднішній день в молитві, пості та милостині. І хотілось би особливу увагу звернути на молитву, силу якої ми іноді недооцінюємо. Господь Ісус говорить: «Чого тільки попросите ви від Отця в Моє Ймення, Він дасть вам». Для цього маємо вчитися доброї якісної молитви. Бо кількість не завжди означає якість. Від чого це залежить? Від того чи моє серце, мій ум і дух є там, де зараз моє тіло. Якщо я фізично присутній тут, але думаю про щось інше, тоді навіщо я тут?».

Говорячи про особисту молитву, проповідник наголосив на звертанні до Бога як до Небесного Батька:

«В молитві ми називаємо Бога своїм татом, і розмова має бути такою як з власним татом. Окрім молитви, яку ми маємо у Церкві, існує особиста молитва. Це коли я розмовляю з Богом про все, що в мене на серці. Не соромлюсь відкрити перед ним свою душу. Ми часто нехтуємо нею – швидко помолимось і наче ставимо галочку. Але наша молитва нічого не додає Богові. Пригадайте собі, що коли когось любимо, хочемо з тією людиною багато спілкуватися, ділитися думками, розповідати про пережите, про плани. Ми ніколи не забуваємо про те, що нам важливе».

Нагадуючи про важливість щирості у розмові з Богом, отець наголошує про скидання будь-яких масок лукавства:

«Бог знає наше серце і знає нас краще, ніж ми самі себе можемо знати. Не маємо одягати на себе маски грішника чи зайвої святості, яка була в фарисея. Наш Бог є нормальним. Він розуміє нас. Для цього Він став людиною, жив з людьми, щоби сповна зрозуміти нас. Тож, коли стаємо на молитву, будьмо правдивими та самими собою».

Продовжились моління розважанням над Радісними Таїнствами вервиці, що провадили учасниці спільноти «Матері в молитві». Опісля вірні молилися Акафіст до Матері Божої Неустанної Помочі, який також відслужив о. Михайло Добровольський.