Блаженніший Святослав у Крилосі: «Знайти Бога серед ночі власного страху»
Сьогодні Господь кличе кожного сина і доню українського народу: «Йди до мене». Можливо, по-людськи кажучи, ми б хотіли протистояти стихії, поборювати інші причини, які викликають страх. Однак, Христос каже: «Іди до мене», бо той, хто серед страху і болю знаходить дорогу до Бога, знаходить мир, спокій і стає незламним у тій боротьбі, до якої Господь його кличе. Знайти Бога серед ночі власного страху і відчути Його присутнім тоді, коли ми можливо найменше про Нього думаємо — є ключем до стійкості, до здатності людини разом з Христом крокувати поверх вод нашого житейського моря. Христос кличе нас до себе, до свого миру, бо Він є запорукою нашого миру, нашої сили, нашої перемоги. Про це сказав Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час XI Всеукраїнської прощі до Галицької Чудотворної ікони Божої Матері в Крилосі, що на Прикарпатті.
«Господь Бог нам дарує унікальну, особливу хвилю. Він дозволив нам знову зібратися тут, на цій Крилоській горі, яка впродовж тисячоліття є особливим часом і простором зустрічі людини із Богом. Цілі покоління наших батьків і матерів у вірі приходили сюди, щоб тут зустріти Бога, стати перед Його обличчям, відчути Його рятівну десницю серед розбурханих хвиль цього житейського моря», — звернувся до прочан Блаженніший Святослав.
Відтак Глава УГКЦ пригадав, що ця ніч для нас всіх була зовсім не спокійною. Ворог вкотре випустив близько 30-ти ракет різного типу та іншої смертоносної зброї проти українського народу: «Попри все, наступив ранок, прийшов день світла, ми живі, і ми стоїмо тут у молитві. Ми прийшли на цю Всеукраїнську прощу до Княжого Галича, щоб молитися за Україну, за нашу Батьківщину, за наш народ. Стоячи тут, на цій горі, думаю, що ми всі нашими думками линемо до наших військових, синів і дочок України, які зараз там, на сході та півдні нашої держави, грудьми своїми закривають цей наш час та простір молитви».
Предстоятель ствердив, що сьогодні кожен українець молиться: «Боже, пошли Свого Архистратига Михаїла і все Небесне Воїнство. Нехай вони помагають нашим дівчатам і хлопцям на фронті, звільни полонених, зціли поранених, поможи звільнити тих, які перебувають у лабетах російської окупації. Боже, зціли рани Твого люду. Боже, пошли нам особливий, Твій небесний мир».
Роздумуючи над уривком із Євангелія, Блаженніший Святослав зазначив, що євангелист Матей у Слові Божому наче розставляє два протилежних географічних полюси, між якими буде рухатися вся подія: Христос залишається на горі, а учні — серед морської пучини. Христос молиться, розмовляє зі своїм Небесним Отцем, коли у той самий час учні бояться, їх переповнює постійний страх і переляк.
Опісля цього Глава УГКЦ зазначив, що вислів: «Ego eimi», що означає «Це я», подананий Матеєм у такий самий спосіб як Богоявління Мойсеєві на горі, у пустелі, коли Господь кличе його визволяти Божий народ із рук рабства Фараонового.
«Христос не лишає їх сам на сам із їхнім страхом, він іде, спускається із гори, і по воді, поверх розбурханих морських хвиль, іде до своїх учнів. Цікаво, що Матей нам описує наче кульмінацію їхнього переляку, вони бачать Христа, який до них наближається, і ще більше лякаються. Вони кажуть: «То привид». Однак Господь промовляє до них там через їхній страх, Бог не лишає їх самих, і там, до переляканих учнів каже: “Заспокійтеся, це я, не бійтеся”», — роздумував Патріарх.
Відтак Блаженніший Святослав мовив: «Я думаю, що те Євангеліє про Бога, який рухається до людини, яка перебуває у безодні власного страху й переляку, по-особливому звучить у наших серцях в контексті війни. Думаю, немає такої людини, яка б під час війни не боялася. Бо хто каже, що не боїться, то не вірте йому, бо він сам собі боїться у цьому признатися. Але що нам тоді робити, як нам жити? Як нам діяти у момент, коли ми опинилися серед ночі власних страхів? Коли начебто, як Петро у водах, хочете кричати: «Учителю, рятуй, бо загибаємо». Саме так Господь хоче, щоб ми знайшли дорогу до Нього».
Глава УГКЦ ствердив, що ми, християни, маємо особливу вакцину проти страху і ключ до стійкості. Навіть у найнебезпечніші хвилини нашого життя, ми молимося, спілкуємося, шукаємо свого Спасителя.
«Серед нашого страху Господь нас кличе і каже: «Іди до мене». Лише тоді ми можемо досвідчити й пережити ту руку Господню, яка є протягнута у тій хвилині до нас. Лише тоді, ми зможемо разом із Ним повернутися у той човен нашого із вами особистого життя, і лише тоді настане ранок. Лише тоді, коли я тримаю за руку свого Христа, навіть серед моря розпачу і плачу, до мене приходить Його мир, Його спокій, тоді ми маємо силу дожити до ранку», — мовив Блаженніший Святослав.
Відтак Патріарх пригадав, що цією прощею цьогоріч ми святкуємо 1125-ліття стародавнього Галича, княжої столиці: «Цікаво, що Галич по-особливому пов’язаний із вмінням «ходити по водах», бо кожен, хто плаває чи у ріці, чи у морі, знає, що у них не плавають, по них ходять. Навіть тут, біля музею, можна побачити різні види якорів тих кораблів, які припливали сюди за княжих часів. Це було особливе місце, яке відчувало не тільки висоту Божої гори, але й стихію водної, морської та річкової глибини. І тут ці дві супротивності начебто сходилися, єдналися. Тут, на фундаментах давнього Успенського собору, наші з вами батьки, прадіди, переживали цю могутню Божу десницю. Бо Церква завжди мала корабель за символ, вони шукали того човна, на якому можна було поплисти звідси по водах свого житейського моря і не бути затопленим власними страхами й небезпеками».
«Сьогодні ми хочемо, щоб голос надії давнього Галича залунав по всій Україні. Ми тут особисто хочемо досвідчити, що з нами є Бог, Він є джерелом нашої стійкості й перемоги, і те слово: «Я є з Вами», нехай розійдеться звідси по всій Україні. Ми сьогодні дякуємо, що вже 1125 років Господь Бог нас тут приймає, обмиває з наших гріхів, втирає наші сльози, дає нам свою десницю і йде звідси до нашої домівки, до нашої праці, до поля нашої борні», — звернувся Предстоятель УГКЦ.
Глава Церкви пригадав, що ми, християни, святкуємо цей ювілей не лише як світську дату, державну чи цивільну подію, ми насамперед святкуємо момент, пам’ять Божої дії, Божого руху до людини.
«Сьогодні ми хочемо віддати під покров Крилоської Богородиці нашу Церкву, і наш народ. І просимо, Боже, рятуй Україну. Боже, спасай усіх нас. Ісусе, наша Кріпосте, і наша Сило, будь нашим Миром і нашою Перемогою. Амінь», — підсумував Блаженніший Святослав.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ