2 червня 1945 року в Івано-Франківську (тоді – Станіславові) органами НКВС був заарештований підпільний Єпископ Української Греко-Католицької Церкви Владика Іван Слезюк. Через десять днів, 12 червня, Військовий трибунал МВС Станіславівської області засудив його на 10 років позбавлення волі і переїзд у Воркутинські табори, куди дістався на початку 1950 р.

Майбутній єпископ та мученик УГКЦ народився 14 січня 1896 року в с. Живачів Тлумацького району Івано-Франківської області в заможній селянській сім’ї. Закінчив сільську школу, Коломийську гімназію і Станіславську духовну семінарію.

Владика Григорій Хомишин у 1923 р. рукоположив його на священника. Отець Іван одразу ж береться до ревної душпастирської праці: катехизує в багатьох польських школах м. Станіславова, в чоловічій і жіночій гімназіях ім. Скарбовського, у державному чоловічому ліцеї, у звичайному загальноосвітньому чоловічому польському ліцеї. До 1939 року був духівником монастиря сестер Милосердя св. Вінкентія. Також був радником єпархіального церковного суду в подружніх справах. У часи німецької окупації о. Іван Слезюк працював катехитом у торговій школі та сотрудником катедрального собору.

У 1945-1946 рр. радянське керівництво взяло курс на знищення Української Греко-Kатолицької Церкви. “Ліквідатори Церкви передбачили все до найменших дрібниць”. У своїй записці від 17 грудня 1945 року Хрущов звітує Сталіну про «проведенную работу по разложению униатской церкви и переходу униатского духовенства в православную церковь». Заарештовано єрархію: митрополита, єпископів, сподіваючись, що “поражу пастиря і розбіжаться вівці”. Фізично пастирів усунуто, але їхній духовний провід над паствою не перервався. Ще до початку відвертих репресій владики усвідомлювали, що їм належить подбати про своїх наступників. У квітні 1945 року з рук Владики Григорія Хомишина о. Іван отримав цей “тягар” єпископських  повноважень на випадок арешту останнього.

Владика Іван Слезюк був заарештований 2 червня 1945 року, а 12 червня 1946 року військовий трибунал МВС Станіславівської обл. засудив його за статтею Кримінального Кодексу, згідно з якою йому отцеві було інкриміновано активну організовану антирадянську роботу, спрямовану на зрив здійснюваних радянською владою заходів у західних областях України. Після вироку військового трибуналу владику Івана відправлено етапом у воркутинські табори на Сибір, куди дістався на початку 1950 року.

Ув’язнення відбував разом із єпископом Григорієм Лакотою, вікарієм перемишльським. Після смерти єп. Григорія владика Іван Слезюк продовжував його духовну справу: організовував спільні молитви, святкування Різдва та Воскресіння Господнього, відправляв св. Літургії, сповідав в’язнів. На початку 1950-их рр. владику Івана Слезюка перевели до одного з мордовських таборів.

Звільнившись із ув’язнення 15 листопада 1954 року, він повернувся до Івано-Франківська. Протягом майже восьми років підпільний єпископ Іван Слезюк здійснював адміністрування Івано-Франківською єпархією. Власне ця його активна душпастирська діяльність і стала причиною другого арешту, який відбувся в липні 1962 року. У вироку народного суду м. Станіславова, який відбувався 23–24 жовтня 1962 року, Івана Слезюка було звинувачено в тому, що він, звільнившись із місць ув’язнення, не став на шлях виправлення, а таємно керував на Станіславівщині нелегальною релігійною діяльністю уніятських священиків колишньої Греко-Католицької Церкви, забороненої Львівським псевдособором у 1946 році й одобреним радянським урядом. Суд інкримінував владиці Іванові організацію злочинної групи. Тому суд виніс вирок: позбавлення волі у виправно-трудових колоніях суворого режиму на 5 років і заслання у віддалені райони СРСР на 5 років після відбуття основної міри покарання.

Звільнившись із ув’язнення, єпископ Іван Слезюк 30 листопада 1968 року здійснив архиєрейську хіротонію о. Софрона Дмитерка, ЧСВВ, який після смерти владики Слезюка став єпископом-ординарієм Івано-Франківської єпархії.

До кінця своїх днів єпископ Іван Слезюк проводив активну архипастирську діяльність: адміністрував єпархією, служив св. Літургії, катехизував, хрестив і вінчав вірних. Його активність заважала органам безпеки у боротьбі з підпільною УГКЦ, а тому його часто викликали на «розмови» в КДБ, стежили за його помешканням, шпигували за ним.

Проживав Владика Іван Слезюк в м. Івано-Франківську по вул. Дніпропетровській, № 22 (зараз вул.Січеславська, 22).

Помер 2 грудня 1973 р. в м. Івано-Франківську і був похований на місцевому цвинтарі по вул. Куйбишева (тепер вул. Ст. Бандери). У 2001 році з благословення тодішнього ординарія Івано-Франківської Єпархії УГКЦ Вл. Софрона Мудрого, було проведено ексгумацію тлінних останків Владики Кир Івана Слезюка на міському цвинтарі м. Івано-Франківська по вул. Куйбишева. Опісля їх перенесли до Катедрального собору Воскресіння Христового в м.Івано-Франківську. 

Пригадуємо, що ім’я Владики Івана Слезюка було серед списку тих осіб, яких св. Папа Іван Павло ІІ 27 червня 2001 р. у Львові проголосив блаженними новомучениками УГКЦ.