Владика Іван Слезюк провадив Станіславівською (Івано-Франківською) Єпархією в складний та небезпечний час підпілля від 17 січня 1947 р. до 2 грудня 1973 р., загалом провівши на єпископському престолі 26 років.

У понеділок, 2 грудня, минає 51-ша річниця відходу до Вічності блаженного священномученика Івана Слезюка. Він був беатифікований 27 червня 2001 р. у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі нині святого Папи Івана Павла ІІ. Мощі блаженного спочивають в Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового м. Івано-Франківськ.

Цікаво, що саме Владика Іван Слезюк 30 листопада 1968 року уділив Архієрейську хіротонію всім нам знаному Владиці Софрону Дмитерку, ЧСВВ.

Дитячі роки та освіта

Майбутній мученик УГКЦ народився 14 січня 1896 р. у с. Живачів Обертинського (тепер Тлумацького) району Станиславівської обл. у родині заможних селян.

1908 року він закінчив сільську школу, а 1917 – Коломийську гімназію. З 1918 року навчався в Станиславівській духовній семінарії.

Священниче служіння

Після закінчення семінарії у 1923 році був рукоположений на священика Єпископом Григорієм Хомишиним. Працював священиком-катехитом польських шкіл м. Станиславова, в чоловічій і жіночій гімназіях ім. Скарбовського, у державному чоловічому ліцеї, у звичайному загальноосвітньому чоловічому польському ліцеї. До 1939 року був духівником монастиря сестер Милосердя св. Вінкентія.

Також був радником єпархіального церковного суду в подружніх справах. У часи німецької окупації о. Іван Слезюк працював катехитом у торговій школі та сотрудником катедрального собору. У квітні 1945 року з рук Владики Григорія Хомишина о. Іван отримав єпископські повноваження на випадок арешту останнього. Отець І. Слезюк був заарештований 2 червня 1945 року. Його засудили за статтею Кримінального Кодексу, згідно з якою отцеві було інкриміновано активну організовану антирадянську роботу, спрямовану на зрив здійснюваних радянською владою заходів у Західних областях України.

Ув’язнення та підпільна діяльність

Після вироку військового трибуналу о. Іван був відправлений етапом у Воркутинські табори на Сибір. Ув’язнення відбував разом із Єпископом Григорієм Лакотою, вікарієм Перемишльським. Після смерті Владики Григорія о. Іван Слезюк продовжував його духовну справу: організовував спільні молитви, святкування Різдва та Воскресіння Господнього, відправляв св. Літургії, сповідав в’язнів. На початку 1950 років о. Івана Слезюка перевели до одного з Мордовських таборів.

Звільнившись з ув’язнення 15 листопада 1954 року, він повернувся до Івано-Франківська. Протягом майже восьми років підпільний єпископ Іван Слезюк здійснював адміністрування Івано-Франківською Єпархією. Власне ця його активна душпастирська діяльність і стала причиною другого арешту, який відбувся в липні 1962 року. У вироку народного суду м. Станиславова, який відбувався 23-24 жовтня 1962 року, Владику Івана Слезюка було звинувачено в тому, що він, звільнившись із місць ув’язнення, де відбував покарання за антирадянську діяльність, не став на шлях виправлення, а таємно керував на Станиславівщині нелегальною релігійною діяльністю уніатських священників колишньої Греко-Католицької Церкви, забороненої Львівським собором у 1946 році й одобреним радянським урядом. Суд інкримінував Владиці Івану організацію злочинної групи. Тому, на підставі наведеного, суд виніс вирок: позбавлення волі у виправно-трудових колоніях суворого режиму на 5 років та заслання у віддалені райони СРСР на 5 років після відбуття основної міри покарання. Звільнившись з ув’язнення, Єпископ Іван Слезюк 30 листопада 1968 року уділив Архієрейську хіротонію о. Софрону Дмитерку, ЧСВВ, який після смерті Владики Слезюка став єпископом-ординарієм Івано-Франківської Єпархії.

Мучеництво та смерть

До кінця своїх днів єпископ Іван Слезюк проводив активну архипастирську діяльність: адміністрував Єпархією, служив Божественні Літургії, катехизував, хрестив і вінчав вірних. Його активність заважала органам безпеки у боротьбі з підпільною УГКЦ, а тому його часто викликали на «розмови» в КДБ, стежили за його помешканням, шпигували за ним. Останній такий виклик відбувся в середині листопада 1973 року за два тижні до смерті Владики Слезюка.

З розповідей Єпископа Івана відомо, що його замкнули в окремому ізольованому приміщенні, куди ніхто не приходив. Там він просидів дві години. Після цього сказали йому: «Ви вільні, можете йти». Тяжко було йти, бо, як сам розповідав пізніше Владиці Софрону Дмитерку, дуже паморочилася голова, тіло немов лихоманило, шкіра пекла. Сестри Милосердя св. Вінкентія, які обслуговували Владику, сказали також, що Владика повернувся з бесіди з почервонілим обличчям, почувався дуже стомленим, зліг у ліжко і до двох тижнів помер. Було і є підозріння, що в КДБ його опромінили, щоб у такий спосіб позбутися ще одного уніатського Єпископа…

Помер Владика в опінії святості 2 грудня 1973 року в м. Івано-Франкінську. Відбувши 14 років ув’язнення, зазнавши тортур і знущань, єпископ Іван Слезюк жодного разу не зрадив Христа та його св. Церкву і за неї віддав Господові свою праведну душу.

Обряд беатифікації відбувся 27 червня 2001 р. у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді за участі Івана Павла ІІ.