Сьогодні, 12 грудня, минає 123 роки з часу завершення служіння Праведного Митрополита Андрея Шептицького на катедрі Станіславівської єпархії. Саме цього дня 1900 р. тодішнього Владику Андрея, після смерті митрополита Юліана Сас-Куїловського, було номіновановано Галицьким митрополитом. Інтронізація відбулася 12 січня 1901 в соборі св. Юра у Львові.

Своє служіння в Станіславові Владика Андрей розпочав у 1899 р. 2 лютого 1899 тодішній імператор Франц Йосиф I номінував Андрея Шептицького на Станіславівського єпископа. 17 вересня 1899 відбулась єпископська хіротонія, а 20 вересня 1899 — інтронізація на Станіславівську катедру.

Цікаво, що майбутній Митрополит Андрей своє Архієрейське служіння розпочинав саме в нашому місті, очоливши Станіславівську єпархію до 12 грудня 1900 року. Попри не довгий період служіння на Прикарпатті, цей час був неабияким плідним для Станіславівської єпархії.

За час єпископства у Станиславівській єпархії Андрей Шептицький написав до вірних шість послань: Перше слово Пастиря (до вірних), Наша програма (до духовенства), Правдива віра (до вірних на Буковині), Християнська родина (до духовенства та вірних), До моїх любих гуцулів (гуцульським говором), На грані двох віків (до духовенства та вірних).

Період єпископства у Станіславові тривав недовго — 14 місяців. За цей короткий інтервал встиг відвідати багато парафій, ознайомитись з їх життям. Митрополит Шептицький першим із вищих ієрархів Греко-Католицької церкви почав використовувати народну мову в спілкуванні з вірними. Ніхто з єпископів раніше не писав до гуцулів послання їхнім діалектом («До моїх любих гуцулів»): «Періш усего Ви, дєді і нені христєнецкі, сокотіт свої ґіти вид згіршення».

На запрошення єпископа Шептицького західноукраїнський художник Юліан Маркевич оздобив Станіславівську катедру фресками візантійського стилю. Владика подбав також, щоб австрійський уряд виділив земельну ділянку та 300 тис. корон для побудови єпархіальної семінарії у Станіславові.

Довідково

Митрополит Андрей Шептицький (Глава УГКЦ 1901–1944) народився 29 липня 1865 року в с. Прилбичі, що на Яворівщині. За час свого служіння значно розбудував Греко-Католицьку Церкву як в Україні, так і за кордоном. Будучи одним із найбагатших людей Галичини, щедро спонсорував українські культурно-просвітницькі товариства, надавав стипендії молодим митцям. У 1905 році заснував Національний музей у Львові і придбав для нього велику кількість експонатів. Підтримував українську економічну діяльність, сприяв відкриттю кооперативів. Як Галицький митрополит був депутатом Віденського парламенту та Галицького сейму. Зазнавав утисків більшовиків. Помер 1 листопада 1944 року внаслідок тяжкої хвороби.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ