У часі проповіді, роздумуючи над уривком із Євангелія, Єпископ ствердив, що в ньому йдеться про те, що Боже слово спричинює переміну нашого серця. Милосердне серце спричиняє те, що наш погляд стає милосердним. Наш слух стає милосердним. Наші діла стають повними милосердя.

Милосердний погляд

«Самарянин поглянув на пораненого поглядом Бога. Як не згадати тут слів Святого Письма, які виражають відчуття самого Бога до свого народу Ізраїля: «Ти дорогий в моїх очах і цінний і я тебе люблю, людей даю за тебе, народи за твою душу. Не бійся, бо я з тобою!» (Іс. 43, 4-5)».

«Сьогодні спитаймо себе у світлі цього Слова Божого: як ми дивимося одні на одних? Як ми дивимося на страждаючих, на людей, які просять у нас милостині, які лежать зранені життям при дорозі, якою ми йдемо? Чи дивимося поглядом Доброго Самарянина? Поглядом, який вміє зупинитися, зворушитися, наблизитися і нахилитися?», — запитав Владика Микола у присутніх.

Милосердні вуха

А відтак додав: «Уміймо, вчімося слухати інших людей, не закриваймо свої вуха на їхні слова. Не кажімо, що вони, мовляв, знову і знову говорять про свої болячки. Вислухати іншого, не осуджуючи, зі зрозумінням і співчуттям це теж велике діло милосердя. Бо лікує не лише добре слово, але й уважне слухання».

Милосердні руки

«Милосердя — це не почуття. Це конкретна дія. Ісус у нинішньому Євангелії двічі запрошує законовчителя діяти. «Роби це, і будеш жити. Іди, і ти роби так само». У Євангелії Він попереджає, що не кожен, хто кличе до нього: «Господи, Господи!» — ввійде в Царство Небесне, бо це зробить лише той, хто чинить волю Отця, що на небі».

Опісля цього Єпископ наголосив, що для того, аби удостоїтися Царства Небесного необхідно зробити кілька дій. Перша із них — безпосередня поміч людині, яка тут і тепер потребує порятунку. Наступна — допомогти людині стати на ноги. А третій крок — більш глобальна дія і попереджувальна, бо якби самарянин був на годину раніше на цьому місці, хто знає, може, й не сталося б розбійного нападу, може, не постраждав би той чоловік.

«Важлива дія, яка належить впливовим у суспільстві людям: працювати над тим, аби не допускати негативних явищ і соціальних негараздів, бо ж відомо, що пожежу легше не допустити, ніж гасити», — підсумував Владика Микола.

Наприкінці Єпископ-помічник мовив: «Милосердні очі, милосердні вуха, милосердні руки — це все народжується з милосердного серця. Серця, повного співчуття і співстраждання. Серця, здатного відчути біль іншої людини як свій власний і урухомити всі органи душі й тіла силою любові, яка наповнює нашу сутність».

Завершення Літургії та подяки

На завершення для у храмі лунало Многоліття, а відтак Владика Микола уділив всім присутнім своє архієрейське благословення.

Відтак було зачитано Митрополичу грамоту, яку вручили адміністратору святині о. Віталію та всій парафіяльній спільноті.

Насамкінець Владика Микола подякував всім присутнім, а особливо вівтарній дружині, й наголосив, що шлях його покликання розпочинався із того, що він сам був учасником цієї спільноти. Опісля цього Архієрей вручив хлопцям пам’яті грамоти та ікони.

Пізніше о. Віталій подякував Єпископу за візит та його пастирську опіку.

Завершилися урочистості виконанням духовного гімну України «Боже Великий, Єдиний».