У неділю, 23 листопада, Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, здійснив душпастирський візит у парафію Матері Божої Неустанної Помочі, Північного протопресвітеріату м. Івано-Франківськ.

Цього дня у храму чисельно зібралися діти, молодь, вірні й гості парафії.

У часі Архієрейської Божественної Літургії Владиці співслужили: ігумен монастиря святого Йосифа Львівської провінції Згромадження Найсвятішого Ізбавителя та довголітній парох парафії о. Андрій Цікало, ЗНІ, протоігумен Згромадження о. Володимир Борейко, новопризначений парох о. Микола Туркот, ЗНІ, а також отці-редемпотристи та священнослужителі Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

Звертаючись до присутніх із проповіддю, Владика Микола звернув увагу присутніх на швидкість сучасного життя та людське відчуття поспіху. Єпископ-помічник підкреслив, що Бог перебуває поза часом, і навіть коли нам здається, що Він сповільнює крок, Його плани завжди ведуть до спасіння.

Роздумуючи над євангельським уривком про воскресіння дочки Яіра та оздоровлення жінки, яка страждала на кровотечу, Владика пояснив значення слів про щиру віру, які промовив Христос:

«Перш ніж Ісус поспішить урятувати доньку Яіра, яка вмирає, серед цього великого натовпу є ще одна “дочка”, що потребує оздоровлення від своєї багаторічної недуги, а не ще одного осуду чи відкинення. Вона торкається краю Його одежі — торкається з острахом, але передусім з великою вірою й потребою. Вона не просить голосно, не зупиняє Ісуса на дорозі, але торкання її руки, сповнене довіри, стає виявом глибокої віри. І Христос каже їй: “Віра твоя спасла тебе”».

«Ми часто кажемо: “Віра твоя оздоровила тебе”. Але Ісус каже глибше: спасла. Бо Його дотик і Його слово не лише дають здоров’я тілу — вони підіймають душу, повертають людині гідність, надію, відвагу жити. І тут, здавалось би, людською логікою, є місце для відчаю: поки Ісус зупинився біля жінки, приходить вістка — донька Яіра померла. Ніби вже немає виходу. Але Ісус говорить: «”Не бійся, тільки віруй — і дочка твоя спасеться”», — мовив проповідник.

Він підкреслив, що навіть там, де люди бачать кінець, Бог прокладає шлях до життя. На завершення проповіді Архієрей закликав присутніх відкривати свої серця до Бога та просити про Його дотик.

«Ми прийшли, щоб просити Ісуса про те, аби, коли ми йдемо дорогою життя, Він бачив нас, бачив наші кроки, наших дітей, нашу Україну, наших Воїнів — усіх, хто нас боронить і хто сьогодні є в будь-якому куточку нашої Батьківщини та поза її межами. Ми сьогодні просимо Господа Ісуса: доторкнись до нас. Торкнись до наших ран, до наших слабкостей, до наших страхів. Зціли нас Твоєю любов’ю», — наголосив Єпископ-помічник.

Після богослужіння до парафіян звернувся ієромонах Володимир Борейко, пригадавши багату духовну історію парафії та відзначивши багаторічне служіння о. Андрія Цікала.

Відтак від імені Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Владики Володимира Війтишина Владика Микола подякував о. Андрію за його ревне служіння і, бажаючи Господнього благословення у майбутньому, відзначив: «Найкращі плани — це ті, які творить для нас Бог».

Згодом було зачитано грамоту, у якій Митрополит Володимир висловив подяку та визнання о. Андрієві за його ревну працю, служіння спільноті, проповідування Божого Слова та багаторічні труди для добра парафії.

Насамкінець о. Володимир Борейко зачитав декрет про призначення о. Миколи Туркота ігуменом монастиря святого Йосифа, що діє при парафії Матері Божої Неустанної Помочі.

Завершилися моління співом духовного гімну України «Боже Великий, Єдиний», а Владика Микола уділив присутнім архієрейське благословення.