У Римі, в патріаршому прокатедральному соборі Святої Софії, Екзарх Донецький Владика Максим Рябуха уділив священничі свячення диякону Роману Сухорукову, уродженцю міста Донецьк, випускнику Київської Трьохсвятительської духовної семінарії. Владиці Максиму співслужили Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії, та Владика Андрій Хім’як, Єпископ-помічник Київської Архієпархії УГКЦ.

Як зазначає Департамент інформацій УГКЦ з посиланням на пресслужбу собору Святої Софії у Римі, нововисвячений священник належить до Донецького Екзархату й нині є докторантом Університету Аристотеля в Салоніках (Греція).

У проповіді Владика Максим наголосив, що свячення о. Романа є важливою подією не лише для однієї громади, але й для всієї Церкви та України: «Сьогоднішній день є особливим для життя місцевої церкви, бо вона переживає свято поставлення нового священника. Але це також велике свято для нашої зраненої, зболеної війною України, а зокрема — для Донецького Екзархату».

Архієрей згадав життєвий шлях новопоставленого священника, позначений війною та вимушеною розлукою з батьками: «Від 2014 року, відколи почалася війна, він більше ніколи не бачив своїх рідних. Він не знав, що таке приїхати додому, відкрити свою шухляду, випити чай зі свого горнятка… Все це йому довелося відпустити».

Роздумуючи над сутністю покликання, Владика підкреслив: «Бути священником означає бути серед людей, бути свідком Того, кого любиш понад усе. Бути живими вустами Христа, який прагне огортати людей своєю любов’ю. Життя священника — це життя-ділення Богом, передусім через Святі Таїнства — видимий знак невидимої Божої ласки».

Звертаючись до о. Романа, Владика додав: «Знаємо, що сьогодні, коли людям на східних околицях України бракує голосу і сил, о. Роман буде голосом тих, кого не чують, і обіймами для тих, кого вже давно ніхто не обіймав».

Наприкінці Літургії новопоставлений священник подякував владикам, священникам, своїм батькам і наставникам, які супроводжували його дорогою покликання. Окрему вдячність висловив ректору прокатедри в Римі о. Марку-Ярославу Семегену та віцеректору собору о. Дмитру Кудіну, який духовно підтримував його на цьому шляху.