«Коли Божа воля привела мене у парафію церков Різдва Христового та Святого Миколая, я з перших днів відчув неймовірну благодать у душі. Насамперед є важливим бути щирою й справедливою людиною, тому серед суєти життя завжди прагнув мати доволі часу для Бога і для людей. Та, мабуть, найбільше хотів, щоб люди довіряли мені. Тепер можу з чистою совістю сказати, що тут, у Підгір’ї, живуть добрі й щирі люди. Вони ревно дбають про свої сільські храми, які є пам’ятками архітектури. А моє першочергове завдання полягає у тому, щоб ці храми були живими, щоб тут безперестанно звучала молитва, вервиця, і щоб ця молитва йшла не тільки з вуст літніх людей, дорослого населення, а й з вуст наших найменших парафіян — це мій головний пріоритет», — ділиться парох парафії о. Микола Фреїшин.

Сучасне життя громади є доволі насиченим: у парафії діють спільноти «Матері в молитві», «Апостольство молитви», «Апостольство доброї смерті» та «Вівтарна дружина». Кожного 13-го числа місяця спільнота має молебень до Пресвятої Богородиці з Фатіми. Щотижня на Божественній Літургії вірні моляться в наміренні за наших Воїнів і мир в Україні. Не забувають і про основну умову живої спільноти — постійну і системну катехизацію дітей, молоді й дорослих. Катехизаційні науки і практики здійснюють священник та сестра Андріана Дмитрук, монахиня Згромадження Сестер Мироносиць (м. Богородчани).

«У моєму розумінні священник і його парафія мають бути одним цілим, живим організмом. Душпастир повинен знаходити спільні інтереси з парафіяльною громадою, а особливо з молоддю і дітьми. Скажу відверто, для мене, мабуть, найбільшою радістю є ті моменти, коли бачу у храмі багато наших діточок, молодь… Це хвилини неймовірного духовного піднесення, бо саме в такі миті усвідомлюю: ось воно, майбутнє нашої Церкви, віри, а зрештою і нашої держави», — додає священнослужитель.

У цьому контексті дуже багато активностей проводиться саме для молоді — різноманітні велопробіги, табори та культурно-просвітницькі заходи.