Для того, щоб вшанувати пам’ять померлих зібралися рідні та колеги по роботі.
Опісля заупокійного моління о. Юрій, звертаючись до присутніх, розважив над значенням допомоги у нашому житті:
«Ми завжди є поряд з нашими рідними, друзями, близькими та колегами, у радісні та приємні моменти їхнього життя. Ми вітаємо їх, ділимо їхню радість чи просто залишаємося поряд. Та зараз, у важкий час війни, ми стараємося допомагати тим, хто не має їжі чи одягу, та кожному, хто має потребу. Та, як християни, не можемо не пам’ятати про особливу й важливу справу — молитися за живих та за померлих».
«Ви завжди, вдень і вночі, у своєму служінні стоїте на сторожі життя та здоров’я кожної людини. Та найважливішим є те, що маючи так багато справ, ви знаходите можливість бути поряд одне з одним. Так і сьогодні, не забуваєте про своїх колег, які вже не з нами. Щоправда, то тільки так здається — насправді вони поруч, бо завжди житимуть у вашій та у нашій пам’яті. Гарно, що ви молитеся за них сьогодні, у цьому храмі, а ми будемо пам’ятати про їх жертву: рятуючи людей вони віддали найдорожче, своє життя», — звернувся священнослужитель до працівників ДСНС насамкінець.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ