У Крихівцях відкрили анотаційну дошку Герою України Тарасу Процаху
У неділю, 28 січня, на фасаді будинку, який знаходиться по вулиці Слобідська, 6 (мікрорайон Калинова Слобода), відбулося відкриття анотаційної дошки Герою України Тарасу Процаху.
Опісля традиційної Божественної Літургії у храмі Всіх Святих УГКЦ всі молільники перейшли до будинку, який знаходиться поблизу святині, аби стати свідком урочистої події — відкриття анотаційної дошки Герою України, талановитому мозаїсту та активному парафіянинові УГКЦ — Тарасу Процаху.
Розпочався захід вшанування пам’яті із виконання Державного гімну України. А відтак рідні полеглого Захисника, зокрема сестра — п. Людмила Андрухів, його племінники, а також міський голова Івано-Франківська п. Руслан Марцінків та староста Крихівецької громади п. Надія Фотуйма відкрили пам’ятну дошку Герою Тарасу на фасаді будинку, у якому проживав чоловік.
Під час заходу священнослужителі Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, серед яких о. Степан Балагура, синкел у справах духовенства та священничих родин, о. Євген Андрухів, адміністратор парафії Всіх Святих, й сотрудники о. Михайло Макар та о. Володимир Ганжа, відслужили панахиду за полеглим Воїном та за всіма, хто віддав своє життя у боротьбі за перемогу у війні.
Звертаючись до присутніх й пригадуючи постать Тараса, який був ревним парафіянином Крихівецького храму, о. Євген мовив, що рішення хлопця піти на фронт було миттєвим: «Очевидно, що я, як його духовний наставник, багато запитував його про те, чому його рішення було саме таким. Зокрема, одного разу сказав Тарасу про те, що варто залишитися в Івано-Франківську, бо раптом загарбники прийдуть сюди, тоді хто його буде боронити? Це і стало першим мотивом, яким керувався хлопець, йдучи на фронт, бо він тоді відповів мені словами: ”Аби вони не прийшли сюди, нам треба йти туди, на лінію, де зараз ведуться бойові дії, бо тут, буде вже пізно…”».
Отець Євген також пригадав, що у день, коли загинув Тарас, його друзі-мозаїсти, яких він мав багато з усього світу, якраз оздоблювали найбільший храм Матері Божої Апаресідської у Бразилії, який присвячений Пресвятій Богородиці. У той момент, коли оздоблювали зірку, що сповіщала Різдво Христове, він загинув. Дізнавшись про те, що Тарас перейшов до Царства Небесного, майстри мозаїкою написали його ім’я — Тарас.
«Скільки імен ще потрібно вписати у цю різдвяну зірку, аби ми мали вільну Україну? Це знає лише Новонароджений Ісус Христос! Нехай Він дає нам сили та людей, які мають мужність захищати нашу державу», — додав на завершення о. Євген.
Відтак п. Людмила Андрухів, сестра загиблого Воїна, ствердила, що у її серці вирує багато емоцій, серед них смуток, бо вона втратила найкращого брата, а ще — почуття гордості, бо він не побоявся, а став захищати нашу державу. Пані Людмила також закликала всіх пам’ятати ціну, яку ми платимо за можливість жити у вільній та незалежній державі.
У пам’яті о. Степана Балагури Тарас залишився завжди веселою та усміхненою людиною, яка понад усе любила життя. За словами священнослужителя, хлопець завжди був щирим та відкритим.
«Ми часто думаємо, що святими бувають лише ті люди, які живуть у монастирях чи носять ризи. А я вам скажу, що ні, таке твердження є дуже поверхневим та неправдивим. Бо святість — це коли людина віддає життя за друзів своїх. Святість перебуває поруч із кожним з нас, вона приходить до нас та робить нас подібними до Бога, аби ми могли любити та боронити наших ближніх, ділитися з ними тим, що маємо. Сьогодні ми відзначаємо пам’ятний день, бо віддаємо шану та поклін нашому Воїну Тарасові, який так багато може нас навчити, навчити справжньої святості, не тієї, що ховається у книжках, а святості, яка у Бозі приходить до нас через людей», — ствердив о. Степан.
Відтак слово мали п. Руслан Марцінків та п. Надія Фотуйма, які закликали завжди пам’ятати про Воїнів, які віддали життя на вівтар незалежності Батьківщини, та заохотили присутніх ще більше підтримувати українську армію.
Завершився захід покладанням квітів до пам’ятного знаку та виконанням Державного гімну України.
Довідково:
Герой України Процах Тарас Олегович народився 26 вересня 1989 року у Львові.
Впродовж 1996-2007 рр. навчався у загальноосвітній середній школі с. Градівка, Городоцького району, Львівської області. У 2007-му Тарас вступив до професійно-технічного училища у Львові, обравши спеціальність слюсаря. У 2008 р. призваний до лав Збройних сил України, служив у Василькові та Борисполі.
Після завершення служби в армії обрав професійний шлях у Державній службі України з надзвичайних ситуацій (ДСНС) у Львові.
Одночасно з роботою Тарас розвивав і свої мистецькі здібності у сфері мозаїки. Як учень-мозаїст брав участь в оздобленні таких святинь УГКЦ:
- Храм Преображення Господнього (м. Івано-Франківськ)
- Церква Введення в храм Пресвятої Богородиці (с. Малечковичі, Львівська область)
- Собор Зарваницької Матері Божої (Тернопільська область)
- Патріарший собор Воскресіння Христового (м. Київ)
У 2015 році Тарас переїхав на постійне місце проживання у село Крихівці.
У 2016-му вирушив на навчання до Італії, у місто Рим, де вступив до відомої школи мозаїки «Centro Alleti». Під час навчання за кордоном оздоблював церкви у різних країнах: Італії, Мальті, Румунії, Словенії, Хорватії, Угорщині, Словаччині, Польщі. Зокрема, працював над оздобленням Відпустового центру святого Папи Івана-Павла ІІ у Кракові.
По завершенню навчання в Італії, разом з іншими майстрами-мозаїстами, Тарас Процах оздоблював українські святині:
- Храм Різдва Христового (м. Галич)
- Відпустовий Центр блаженного Симеона Лукача (с. Старуня)
- Останнім його проєктом була мозаїка в Монастирі Святого Антонія Печерського (Студійського уставу, УГКЦ)
Початок повномасштабного вторгнення рф перервав роботу — майстер-мозаїст взяв у руки зброю і добровільно пішов захищати Україну. У памʼять про Тараса Процаха мозаїка була завершена, але вже без нього.
Ще 7 березня 2022 року Тарас Процах добровільно вступив на військову службу в ЗСУ. Був призначений водієм-заправником першого відділення автомобільного взводу підвозу пального військової частини А4056.
Загинув Тарас Процах 7 вересня 2022 року, виконуючи бойове завдання у населеному пункті Богоявленка Донецької області.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ