З 28 по 30 грудня в монастирі сестер Пресвятої Родини у Гошеві відбулися реколекції для дівчат на тему «Як може людина, яка не має віри, зустрітися з Христом?». У реколекціях взяли участь дівчата віком від 13 до 18 років, які протягом трьох днів мали можливість поглибити своє розуміння віри та духовного життя.

Як йдеться у дописі на сторінці Згромадження Сестер Пресвятої Родини, реколекції провела с. Омельяна Сеник, яка відкрила дівчатам глибину теми через приклад трьох мудреців. Ці мудреці, хоч і були невіруючими людьми, вирушили у подорож слідуючи за зорею, аби знайти новонароджену Дитину, не знаючи, хто він отой таємничий Спаситель світу.

Пропонуємо ознайомитися із головними думками реколекцій:

1.  Мандрівка мудреців як урок для нас.

Мудреці не знали точно, кого вони шукають, і вирушили на ризиковану подорож, слідуючи за зорею. Це був крок у невідомість, бо вони не мали жодної гарантії, що їхній шлях приведе до бажаного результату. Так само й у нашому житті, коли все здається стабільним і зрозумілим, ми не завжди готові ризикувати або шукати більше. Однак, саме через такі «кризи» віри ми можемо почати справжню зустріч з Христом, який приходить до нас не в стані стабільності, а в моменти сумнівів і криз.

2.  Подібно до трьох мудреців, кожен з нас у житті потребує трьох речей: зірки, шляху (мандрівки) і Дитини.

Чому зірка?

Багато людей, дивлячись на небо, на зірки, думають, що десь там написана їхня доля, що десь там записана історія їхнього життя. І тому всіх так цікавить, що скажуть зірки, тому люди читають гороскопи чи різні передбачення. Але якщо наша доля вже десь записана, тоді ми не є вільними, ми не є свобідними. Адже якщо моє життя вже десь написане, то який сенс щось вирішувати чи щось робити? Бог знає, яким буде наше життя, якою буде наша доля, але Він не написав її. Бог не записав, яким буде наше життя. Чому? Тому що створив нас вільними! Вільними, щоб ми могли вирішувати, що робити зі своїм життям і як його прожити. Тому єдине, що має значення для Бога при прийнятті будь-якого рішення нами, — чи той стан, який ми обираємо (одружитися чи ні), або професію (бути лікарем, учителем, священником чи монахинею), буде для нас кращою можливістю стати святим чи святою. Бо єдине, що має значення, — це святість. А все інше — це засоби, як її здобути.

Чому шлях (мандрівка)?

Ми живемо у світі, який плутає реальне з віртуальним. Дуже складно зрозуміти, де є правда, а де неправда, бо майже все в нашому житті ми фільтруємо через екрани гаджетів. Ми вже не маємо відваги до унікальних речей, дивлячись на які можемо сказати: «Оце є справжнім». Ми дивимося на ці речі через екран телефону (зауважмо, як ми заходимо в будь-яке нове місце, спершу включаємо камеру телефону, а тоді вже сприймаємо саму реальність). Тому ми маємо перевчитися, набути тієї здатності до відносин з реальністю, яка була до появи гаджетів.

Чому Дитина?

Дитина — це Хтось дуже вартісний, Хтось, хто дарує нам щастя. А тому щастя – це завжди Хтось, а не щось. Часто ми сприймаємо любов як щось, що має заповнити мою порожнечу. Але це не є любов. Бо в такому випадку мене не цікавить сама особа, а її любов, яка має заповнити в мені щось порожнє. Важливо вже сьогодні запитати себе: що означає для мене зустрітися з Дитиною, новонародженим Дитятком Ісусом? Христос хоче увійти в наше життя, чи я дозволю Йому цю зустріч?

Що сталося з мудрецями вкінці? Вони знайшли Дитя, яке шукали, і вклонялися Йому. Щастя — це не щось, це завжди Хтось. І якщо ти маєш таку свідомість, то ти готовий зустрітися з Христом. Віра — це завжди зустріч з Особою, з Христом. І коли ти зустрінешся з Ним, тоді все в житті набирає значення.

3. Віра народжується в кризах і сумнівах

Віра часто починається тоді, коли ми проходимо через труднощі, спустошення та розчарування. Інакше ми залишаємося з ідеєю Бога, яка формується відповідно до наших бажань і уявлень. Але щоб справді зустріти Бога, потрібно відірватися від цих уявлень і прийти до Нього таким, яким Він є, навіть якщо це означає руйнування наших старих ідей. Віра — це вибір, який вимагає нашої свободи та готовності зустріти Бога, а не те, що ми самі собі придумали.

«Усі учасниці залишилися з відчуттям, що справжня віра не є чимось готовим і заздалегідь визначеним, а є постійною мандрівкою, що потребує відкритості, готовності до ризику і передусім зустрічі з Христом. Віримо, що ці реколекції стали початком важливої духовної подорожі для кожної з учасниць, і що вони будуть сміливо шукати свій шлях до Ісуса, не боячись викликів, які цей шлях може принести», — йдеться у дописі.