У понеділок, 25 березня, у свято Благовіщення Пречистої Діви Марії, Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, очолив моління в Архікатедральному і Митрополичому соборі Воскресіння Христового м. Івано-Франківськ. У цей день Архієрей уділив дияконські свячення п’ятьом піддияконам.

Щоб спільно молитися на Архієрейській Божественній Літургії, у храмі зібралися вірні, молодь та діти.

У часі моління Єпископу-помічнику співслужили настоятель святині о. Юрій Новіцький, ректор Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата о. Тарас Путько, директор Католицького ліцею святого Василія Великого о. Маркіян Букатчук, керівник Департаменту інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ о. Іван Стефурак, а також запрошене духовенство з різних куточків Івано-Франківської Митрополії.

Звертаючись до вірних із проповіддю, Владика Микола роздумував над значенням свята Благовіщення Пресвятої Богородиці:

«Господь нам усім сьогодні дарує Пречисту Богородицю, як Вчительку в нашому паломництві, показуючи Її в моменті, коли Вона приймала найважливіше рішення у своєму житті. Рішення, яке згодом матиме вплив не лише на Її особисту долю, а й на долю всього людства».

Єпископ резюмував, що Господь діє так завжди: звертається до конкретних, але водночас звичайних, простих та «пересічних» людей, вкладаючи у їхні руки долю всього народу. За його словами, сьогодні кожен українець є такою людиною:

«Від кожної людини залежить чи її роль в історії власного народу буде щастям і благословенням, чи навпаки — прокляттям і ганьбою. Сьогодні ми всі очікуємо благої вісті, потребуємо добрих новин у нашому тривожному житті, але так легко йдемо за фальшивими «пророками». Ми забуваємо, що для Благовіщення потрібно двох дійових осіб: Бога, Який завжди приносить тільки благовість спасіння, надії та радості, а також людини, яка покликана збагнути час Божих відвідин й дозволити, щоб Слово Боже перемінило її саму, а відтак через неї діяти у світі. Саме це зробила Пречиста Богородиця, і тим самим започаткувала пасхальний шлях спасіння й визволення для свого народу і цілого людства з-під влади темних сил ненависті, гріха та смерті», — додав Архієрей.

«Благовіщення пригадує, що від кожного із нас залежить так багато! Справді, свобода і гідність — це великі та цінні дари, які ми, люди, отримали від Бога. Проте свободою можна зловжити, а гідність легко втратити. Їх можна виставити на глум, продати чи прожартувати… Ми не закінчили ще нашого паломництва до повної свободи, ще до кінця не захистили власну гідність. Саме ту гідність, за яку проливалася кров на Майдані під час тих подій, за якими спостерігав увесь світ. Нині цей світ продовжує спостерігати за нами. Сьогодні ми знову стоїмо на роздоріжжі, знову мусимо прийняти рішення — мудро, виважено й по-Божому», — підсумував Єпископ.

Єпископ-помічник пригадав, що у цей день наша церква вшановує пам’ять блаженного священномученика Омеляна Ковча, який був беззаперечним прикладом любові до інших людей та жертовності заради інших. Архієрей побажав майбутнім священнослужителям завжди перебувати під особливим заступництвом Пресвятої Богородиці та священномученика Омеляна.

Урочистим моментом Літургії стали дияконські свячення п’ятьох піддияконів — Андрія Гаманюка, Ігоря Ліберсбаха, Василя Медика, Маркіяна Паньківа та Климентія-Петра Туркевича, яким Владика Микола уділив святу Тайну Священства у ступені диякона. Чин поставлення дияконів традиційно звершили після освячення Євхаристійних Дарів.

Відтак у святині нововисвяченим дияконам співали Многоліття.

Опісля з подячним словом до Владики Миколи від імені всіх дияконів звернувся отець-диякон Ігор Ліберсбах. Він висловив вдячність Архієрею за батьківську опіку та подякував усім, хто до цього трепетного моменту перебував поруч, разом крокуючи стежиною життя.

Насамкінець у храмі лунала молитва за Україну «Боже Великий, Єдиний», а Владика Микола уділив всім присутнім своє архієрейське благословення.