Не встигли ми ще відвикнути від різдвяних колядок, як Церква вже кличе нас до нової духовної подорожі. Минулої неділі притчею про митаря та фарисея розпочалася підготовка до одного з найважливіших періодів церковного року – Великого посту. Це час очищення, покаяння та духовного оновлення, який недарма Святі Отці та вчителі Церкви називали весною для душі. Тож замість чекати на перший день посту, вже зараз варто замислитися: як правильно налаштуватися на цей шлях і зустріти піст зі світлим серцем?

Цей період спонукає нас заглибитися у власний внутрішній світ, зробити паузу в буденній метушні та приготувати серце до найбільшої радості – Пасхи Христової. Тому впродовж цього передвеликопосного часу ми розглянемо окремі літургійні практики Великого посту, аби краще їх зрозуміти та глибше пережити.

Сьогодні ж пропоную зупинитися на одній із особливих практик Великого посту – алітургійних днях.

Отож, однією з давніх традицій Великого посту, яка сьогодні дещо призабута, є практика алітургійних днів. Слово «алітургійні» походить від грецького префікса «а-», що означає «без», і слова «літургія». Таким чином, алітургійні дні буквально означають дні, коли в храмі не звершується Божественна Літургія. Вони мають глибокий духовний зміст, адже, тимчасово утримуючись від звершення Божественної Літургії – цього найвищого вираження пасхальної радості, – Церква спонукає вірних глибше усвідомити її цінність. Відсутність урочистого богослужіння не є його відкиданням, а навпаки – допомагає серцем відчути його значущість і навчитися приймати цю благодать з особливою вдячністю.

Як піст виховує нашу внутрішню зосередженість, так і алітургійні дні закликають до глибшого покаяння, мовчання та роздумів. Вони дають змогу відчути духовну тугу за зустріччю з Христом, щоб потім із ще більшою урочистістю та благоговінням пережити радість Воскресіння і прийняти Пресвяту Євхаристію.

Коли саме відбуваються алітургійні дні?

За літургійною традицією Великого посту у наших храмах урочисте служіння Літургії відбувається лише в окремі дні:

• Неділя – служиться Літургія Василія. Це вказує на те, що в неділю немає посту і що цей день протягом всього літургійного року завжди являє собою живий образ Пасхи Христової.

• Середа та п’ятниця – служиться Літургія Передосвячених Дарів, яка, хоча і менш урочиста, дозволяє вірянам отримати Причастя та духовно підкріпитись.

Натомість алітургійними традиційно вважаються понеділок, вівторок і четвер Великого посту, а також окремі дні, зокрема середа і п’ятниця Сиропусного тижня, понеділок і вівторок першого тижня Чотиридесятниці, Велика п’ятниця та п’ятниця перед навечір’ям Різдва і Богоявлення. У ці дні повна Літургія не звершується, щоб допомогти вірним глибше відчути духовну тугу за Євхаристією та не перетворити її на недооцінену звичку. Навпаки, це нагадування про те, що Євхаристія – це жива подія, кульмінація довгої духовної дороги, до якої ми маємо підходити з глибокою вдячністю і благоговінням.

Історичне коріння та духовний сенс

Практика алітургійних днів бере свій початок ще в IV–V століттях, коли ранньохристиянські громади почали встановлювати чіткий розподіл між часами урочистості і періодами покаяння. У той час Літургія була центральною подією, що об’єднувала віруючих у радості Святого Причастя. Однак рання Церква чітко розуміє необхідність днів, коли сповідь, роздуми та внутрішня робота над собою повинні займати головне місце, тому для цього встановила алітургійні дні.

Зокрема і документальні джерела Католицької Церкви підтверджують важливість збереження цих традицій.

Так, Другий Ватиканський Собор у Декреті про Східні Католицькі Церкви (Orientalium Ecclesiarum) наголошує, що вірні повинні невід’ємно берегти свої законні літургійні обряди та правопорядок, а зміни запроваджувати лише у відповідності до власного органічного розвитку. Таким чином, якщо з історичних або особистих причин від традицій відступили, слід повертатися до прадідних звичаїв.

За Каноном 704 Кодексу Канонів Східних Церков Божественна Літургія може служитися щодня, за винятком тих днів, які виключені приписами літургійних книг конкретної Церкви. Ці приписи визначають так звані «алітургійні дні», коли Свята Літургія не звершується, аби зберегти глибину духовного досвіду та підкреслити очікування повноти царства Божого.

Конгрегація у справах Східних Церков у своїй Інструкції застосування літургійних приписів (1996) наголошує, що через вплив латинської традиції ці давні практики інколи занедбуються, що веде до втрати яскравості та урочистості Євхаристії. Натомість, відновлення алітургійних днів сприяє тому, щоб Літургія залишалася живою подією, а не стала буденним ритуалом.

Катехизм УГКЦ «Христос – наша Пасха» деталізує три чини Божественної Літургії: зазвичай служиться Літургія св. Івана Золотоустого, а Літургію св. Василія Великого – десять разів на рік (у неділі Великого посту, на Великі четвер і суботу, а також у навечір’я Різдва й Богоявлення). Під час святої Чотиридесятниці з метою підкреслити очікування Пасхи та запобігти перетворенню Євхаристії на звичку Церква не звершує повної Літургії з понеділка по п’ятницю, окрім служб Літургії Передосвячених дарів. Цей чин має покаянний характер і спрямований на духовне підсилення вірних у процесі постового самоспоглядання.

Канони партикулярного права УГКЦ уточнюють, що, окрім визначених днів для Літургії св. Василія та св. Івана Золотоустого, існують також інші алітургійні дні, коли не звершується жодна з повних Літургій. Серед таких днів – середа і п’ятниця Сиропусного тижня, понеділок і вівторок першого тижня Чотиридесятниці, Велика п’ятниця та п’ятниця перед навечір’ям Різдва і Богоявлення. Водночас, за дозволом канонічного звичаю, допускається приймати пожертви для підтримки поминальних служб.

Альтернативні форми богослужінь та їх роль

У нашій багатій церковній традиції існує безліч богослужб, які допомагають вірянам зберігати духовну активність навіть у дні, коли не звершується повна Літургія. Серед них:

• Вечірні та Утрені служби. Тексти цих служб наповнені глибокою духовністю та закликом до самоспоглядання.

• Читання псалмів. Псалми, які так тісно пов’язані зі святою Чотиридесятницею, допомагають знайти спокій і налаштуватися на внутрішнє очищення.

• Часи, під час яких читаються старозавітні тексти, що розповідають про історію спасіння і діяння Божої Мудрості.

Окрім згаданих богослужінь, важливу роль у Великому пості відіграє покаянний канон Андрея Критського. Він читається у перші чотири дні посту під час Великого повечір’я, а повністю – у середу п’ятого тижня на Утрені разом із житієм преподобної Марії Єгипетської. Ця молитва, наповнена глибоким покаянням, допомагає вірним усвідомити власну гріховність і потребу Божого милосердя, що є серцем усього постового подвигу.

Ці богослужбові практики не лише заповнюють духовну порожнечу в алітургійні дні, а й підсилюють усвідомлення значення Літургії, дозволяючи вірянам глибше пережити її силу, коли вона служиться в повній урочистості.

Тож Алітургійні дні – це не про відмову від Літургії, а про її переосмислення, щоб ми навчились ще більше цінувати те торжество, що є образом Пасхи Христової. Вони допомагають нам уникнути формалізму, нагадуючи, що справжня благодать народжується в тиші серця, у глибокому покаянні та внутрішньому самоспогляданні.

Через обмеження себе від Божественної Літургії у визначені дні ми готуємося до повноцінного святкування, усвідомлюючи, що кожна служба – це не просто обряд, а живе спілкування з Христом. Повертаючись до багатовікової спадщини Церкви, ми відкриваємо для себе нові грані віри, що роблять наш духовний шлях ще глибшим і багатшим.

Нехай цей період підготовки до Великого посту стане справжньою підготовкою до весни для душі – внутрішнього очищення і духовного пробудження, з усвідомленням того, що я не можу з’єднатися з Христом будь-коли і як-небудь, коли мені заманеться. Але я повинен до цього готуватися, прагнути всім серцем і благати: «Покаяння відкрий мені двері…», щоб, коли вони відчиняться, я зміг гідно запросити Воскреслого Христа урочисто увійти в моє серце і наповнити його справжнім світлом та благодаттю.