Перемога України буде перемогою Божої сили над ницістю і зухвальством людини! Так було, є і буде!

(24 лютого 2022 року, звернення з приводу початку війни в Україні)

У цей трагічний час вся наша надія в Бозі. У цей трагічний час доля України залежить від нашої здатності самоорганізуватися і відповідально діяти, взявши у свої руки відповідальність за майбутнє нашої держави.

(25 лютого, перше щоденне відеозвернення)

Над українським Києвом, який перемагає, який витримав ще одну тяжку, але Богом благословенну ніч, сходить сонце…

(26 лютого 2022 року, щоденне відеозвернення)

Кажуть, коли говорять гармати, музи мовчать. Хай музи мовчать, але ми, християни, люди, не маємо права мовчати! У ці хвилини, коли ллється кров на українській землі, коли повторюються слова патріарха Йосифа Сліпого про «гори трупів і ріки крові» в усіх наших містах, на обох берегах сивочолого Дніпра, від білоруського кордону через Київ і аж до Чорного моря, ніхто не має права мовчати! Тому що словом можна врятувати життя, а мовчанкою — вбити.

(26 лютого 2022 року, щоденне відеозвернення)

Цієї неділі ми святкуватимемо присутнього між нами в Україні воскреслого Христа, але кияни не зможуть іти до церкви, тому що оголошена комендантська година і всі повинні бути вдома через загрозу життя. Але Церква тоді прийде до людей. Наші священики зійдуть у підземелля, зійдуть у бомбосховища і там будуть звершувати Божественні Літургії. Церква є зі своїм народом.

(27 лютого 2022 року, щоденне відеозвернення)

Київ — це не просто столиця України. Згідно задуму князів засновників Київської держави, Київ — це новий Єрусалим. Якраз у цих днях, за підсумками вчорашнього всесвітнього дня молитви ми відчуваємо, що Київ перетворюється на духовну столицю світу.

(3 березня 2022 року, щоденне відеозвернення)

Де є Бог, коли триває війна? Де є Бог, коли нас убивають? Бог є з нами. Його вкотре розпинають у тілі України ті, хто в нас стріляє. Вкотре засуджують на страту ті релігійні лідери, хто оправдовує війну. Його вкотре ховають до гробу ті, хто засипає в масових похованнях мешканців Маріуполя, Ізюма та інших міст і сіл України.

(15 березня 2022 року, ефір національного марафону)

У час війни багато людей відчувають, що світ, у якому вони жили, зруйнувався, основи похитнулися, але є основа, яку ніхто не може знищити. Це — Господь Бог. Він дає людині опору в такий складний час. Коли людина молиться в час війни, то робить присутнім Бога у своїй поставі, у своїй молитві.

(16 березня 2022 року, проповідь під час молебню)

Їхня кров кличе звідси, з цієї землі, до неба. І християнське серце, добре вухо має почути крик тієї крові… Якщо цей гріх не засудити, якщо цей злочин не викрити, він може повторитись. Кожен з нас міг бути в цій братській могилі.

(7 квітня 2022 року, коментар після молитви над братською могилою у Бучі)

Нападник думав, що захопить Україну за три дні, захопить те, що бачив, але нині він переможений тим, чого недобачав. Недобачав народної сили, народного спротиву, народної волі жити Богом даною свободою на Богом даній землі. Тому ми сьогодні кажемо: Христос воскрес! Ми з України!

(24 квітня 2022 року, проповідь на Великдень)

Увесь світ тепер ставить собі питання: у чому полягає секрет стійкості, мужності українського народу, який наважився протистояти несправедливому, набагато чисельнішому нападникові? Секретом нашої стійкості є сила Божа, яка постійно в нас народжується, оновлюється, проявляється навіть у нашій немічності.

(7 січня 2023 року, проповідь на Різдво Христове)

Україна стоїть! Україна бореться! Україна молиться!

(щоденні відеозвернення, 2022–2023 роки)