На Прикарпатті, 10 січня, керівник Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ Владика Богдан Манишин благословив та освятив реабілітаційний центр для ветеранів і поранених військовослужбовців. З Єпископом співслужили військові капелани 50 полку імені полковника Семена Височана Національної гвардії України — о. Петро Євчук та о. Роман Кострабій. У заході також взяли участь представники командування Національної гвардії України і представники місцевої влади.

Про це повідомляє пресслужба Департаменту військового капеланства Патріаршої курії УГКЦ, передає Департамент інформації УГКЦ.

Звертаючись до присутніх, Владика Богдан Манишин наголосив на особливій важливості функціонування таких закладів у час війни. «Сьогодні ми беремо участь у відкритті „другого фронту“. Його сутність полягає не лише в допомозі наших партнерів, а насамперед у збереженні та даруванні нового життя тим, кого обпалила війна. Тут воїни зможуть наново відкривати свої таланти й усвідомлювати, що їхня посвята була недаремною», — зазначив Єпископ.

Владика також побажав усім витривалості й наполегливості, підкресливши, що «праця над собою в реабілітаційному центрі — це зерно, яке проростає лише завдяки терпінню та постійності». Реабілітаційний центр відкритий для всіх Захисників, які потребують фізичного та психологічного відновлення. Він оснащений кабінетами для медичних процедур і консультацій профільних спеціалістів, сучасним тренажерним залом для фізичного відновлення та розвитку адаптивних видів спорту, просторами для індивідуальної та групової роботи з психологами, а також зонами для роботи фізіотерапевтів і тренерів, які супроводжують процес реабілітації та адаптації.

Бригадні генерали Валентин Острижний та Юрій Дремух наголосили, що підтримка поранених Захисників — пріоритет, а створення центру ініціювали самі нацгвардійці, що свідчить про міцне бойове братерство. Новий реабілітаційний центр на Прикарпатті — це сучасна інфраструктура та простір турботи і відновлення, де воїни зможуть повернути сили, зміцнити дух і відчути підтримку побратимів та держави. Це ще один крок до системної опіки над тими, хто ціною власного здоров’я боронить Україну, і підтвердження того, що шлях воїна не завершується після бою.