За сорок днів до свого розп’яття Ісус Христос преобразився. В Євангеліях від Матея, Марка та Луки цей епізод описується однаково, майже тими самими словами, і з однаковим розвитком подій (Мт. 17:1-13; Мк. 9:2-18; Лк. 9:28-36). Преображення Ісуса відбувається не лише в духовному вимірі, але і в тілесному. Це ще раз демонструє співіснування в Ньому двох природ – людської та божественної. Крім того, у Преображенні Старий і Новий Заповіт з’єднані воєдино в образах Мойсея та Іллі.

Ісус бере з собою трьох улюблених учнів – Петра, Якова та Івана і піднімається на високу гору (Тавор). Тут Його обличчя стає сяючим, як сонце, а Його одяг стає білим, як світло. Біля Нього з’являються Мойсей та Ілля, які розмовляють з Ним. Троє учнів, сповнені страху, падають на землю. Тільки Петро намагається щось сказати, він почувається збентеженим і каже, що добре їм там бути, і що він хоче звести три намети – для Ісуса та пророків. Згори спускається хмара і немовби хоче поглинути їх. І знову згори ми чуємо голос Бога Отця, як було це в Йордані під час Хрещення, який промовляє: «Це Син Мій Улюблений: Його слухайте!». В обох епізодах відбувається Об’явлення Триєдиного Бога!

Однак преображення відбувається в контексті боротьби двох складових макрокосмосу (всесвіту) і мікрокосмосу (людського організму). У макрокосмосі йде боротьба світла з темрявою, а в мікрокосмосі – надії зі страхом.

Після першого гріхопадіння світ поглинутий темрявою, несправедливістю й терпіннями. Усе це неодноразово призводить людину до нечуваних страхів. Христос, маючи повноцінну людську природу, та знаючи вже про неминучі скорі страсті і розп’яття, теж опиняється в темряві й страху. Але, з іншого боку, його Божественна природа має звернений погляд на небо до свого Отця. І це перемінює як тіло, так і духовну складову. Христос преображається, на зміну ночі приходить день, сходить неймовірне світло, яке дає надію.

Це та сама драма боротьби двох складових (світло – ніч, страх – надія), що постійно проявляється у світі, торкаючись кожної людини. Христос дає відповідь на цю людську драму. Його Тіло осяяне світлом. Світло стає видимим символом втаємниченої Божественної реальності.

На Тавор Він взяв із собою учнів. Учні хотіли б залишитися там, але спочатку вони теж повинні преобразитися. Для цього вони спускаються, щоб піднятися на іншу гору – Голгофу. Так само і християни запрошені піднятися на гору, преобразитися разом із Христом, зануритися у світлу хмару.

Господь запрошує Апостолів, а разом з ними і усіх нас до участі в Преображенні, до участі в тій красі, яку осягає людська природа в єдності з Богом: добре нам тут бути. Для того, щоб ми осягнули та досвідчили Преображення, сам Господь замешкав у нашому наметі, зійшов до наших низин, щоб ми могли зійти на Його гору!