У четвер, 30 листопада, Архієпископ і Митрополит Івано-Франківський Владика Володимир Війтишин очолив Архієрейську Божественну Літургію у домі Місійного згромадження Апостола Андрія, з нагоди 26-ліття з дня його заснування. Дане монаше Місійне згромадження є наймолодшим в Українській Греко-Католицькій Церкві.

У святині Владику Володимира тепло вітали священнослужителі на чолі з ігуменом монастиря о. Павлом Сеньківим, парафіяни та вірні, а також дітки.

Відтак о. Павло запросив Митрополита очолити Божественну Літургію. У її часі Архієрею співслужив ігумен монастиря та чисельно зібрані душпастирі Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.

У проповіді Архієпископ роздумував над життям та діяннями святого апостола Андрія Первозванного, празник якого у цей день відзначала наша Церква:

«Прадавні перекази кажуть, що святий Андрій пройшов Чорним морем аж до Криму, а по Дніпру піднявся до Києва. Там, на київських горах, апостол встановив хрест і поблагословив те місце, кажучи, що повстане там великий град. Читаючи Святе Письмо, знаємо, що святий Андрій був учнем Івана Хрестителя та пішов за Ісусом. Знаємо, що у первинній Церкві світло Боже приносили на землі саме апостоли. Тому наш український народ прославляє апостола Андрія, який приніс це світло на наші землі».

«Сьогодні, коли живемо у часі війни, ми всі молимося і працюємо для того, щоб Бог благословив Україну переможним миром. Тож підносимо руки до Первозванного апостола Андрія, який свого часу був на наших рідних землях — і в Криму, і над Дніпром, щоби сьогодні просив у Господа благословення для нашого народу.

Згодом Владика привітав всіх тих, хто має ім’я Андрій, а особливо наших Воїнів, а разом з ними все наше українське військо:

«Нехай святий Андрій стане захистом та світлом для нашого майбутнього», — мовив Архієрей.

На завершення молінь Митрополит Володимир привітав отців згромадження з престольним празником та побажав міцніти й зростати у вірі, опираючись на свого могутнього покровителя — святого апостола Андрія.

Відтак ігумен монастиря о. Павло Сеньків подякував Архієпископу та запрошеним священнослужителям за візит і спільну молитву:

«Владико, ваші слова надії є дуже втішними для нас. Дякуємо за довіру, яку ви нам виявляєте, за поміч, яку здійснюєте, за розуміння, яким ділитеся наче добрий духовний і люблячий батько. Ви завжди даруєте слова втіхи й наснаги, мужності та любові. За це вам щиро дякуємо».

Опісля ігумен пригадав часи підпілля нашої Церкви, у які священнослужитель зростав та віднаходив своє покликання у катакомбній духовній семінарії разом з Митрополитом.

Насамкінець Владика Володимир закликав ревно молитися за наших Захисників та Захисниць, які мужньо протистоять ворогу за різних умов:

«Молімося за них безупину. Бодай це коротка молитва чи згадка — пам’ятаймо про них, бо вони кожного дня стоять за нас. Якщо немає часу на молитву, то перехрестіться у їхніх наміреннях, просячи у Бога захисту. Бо світло завжди перемагає темряву, а віра перемагає відчай».

Згодом у храмі лунала молитва за Україну «Боже Великий, Єдиний», а Митрополит Володимир уділив присутнім своє архієрейське благословення.

Наприкінці вірні мали нагоду приклонитися перед мощами святого апостола Андрія Первозванного, які вже близько двадцяти років знаходяться у монастирі.