У середу, 29 травня, у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, що у с. Старуня, відбулися традиційні нічні чування, які очолив Владика Ярослав Приріз, Єпарх Самбірсько-Дрогобицький. Основним наміром моління стало прохання за мир в Україні та справедливу перемогу.

«Люди з різних міст та сіл прибувають у Старуню, аби подбати про свою духовність та почерпнути мудрості в особі священномученика Блаженного Симеона, який відважно боронив українську Церкву, як сьогодні Воїни захищають нашу Україну», — йдеться на сайті відпустового місця.

Понад тисячу паломників розпочали чування з Вечірні, яку очолив ректор Івано-Франківської семінарії ім. свщмч. Йосафата прот. Тарас Путько. Опісля присутні спільно помолилися молебень до блаженного Симеона Лукача.

Далі на паломників чекала наука від Владики Ярослава, який наголосив на особливій цінності й духовному багатстві нашої святої української землі:

«Якщо гортати історію буття нашого народу, ми можемо побачити, що наша земля – священна. Є місця, де вона дихає святістю мучеників й ісповідників віри. Коли до нас, як паломник прибув Святий Папа Іван Павло II, він вклонився до землі, яка дихала свідоцтвом вірності Христовій Церкві. Наприкінці XX століття наша Церква воскресла з підпілля й українська держава відновила свою цілісність та соборність. Сьогодні, у 35-ті роковини виходу нашої Церкви з катакомб, ми дякуємо Богові, що Господь могутньою рукою врятував наш народ і ми вийшли на нашу пасхальну ходу».

Владика Ярослав роздумував над Христовим Воскресінням, що дарує надію на переможний день для нашої України:

«Ми боремося третій рік — наші найкращі сини і дочки стали на захист своєї Батьківщини. І на запитання зболених матерів, чому гинуть їхні діти, дуже складно відповісти. Коли ми дивимось на методологію Бога, бачимо, що Отець Небесний, щоб врятувати людство, послав не ангела, а Свого Єдинородного Сина. Переживши ганебну смерть, Христос не залишився в гробі, Він — воскрес. Нашу Україну ніхто не зупинить, бо з Україною Бог».

«Правду не можна перемогти — її можна ув’язнити, катувати різними ракетами й знущаннями. Лише завдяки Богу ми залишаємося народом і нацією протягом усієї своєї історії. І сьогодні Україна боронить не тільки себе, але й Європу і цілий світ від рашизму. Просімо Бога, щоб він залишився з нами і сповістив нам благу вість про великий день перемоги»,  — мовив проповідник.

Молитовна програма продовжилася молитвами на оздоровлення та благословенням мощами блаженного Симеона. Згодом прочани із вервицями в руках і молитвою на устах рушили на гору до каплиці Благовіщення Пресвятої Богородиці. На чолі з Єпископом та душпастирями вірні роздумували над чеснотами Марії та просили Її материнського покрову.

Кульмінаційним моментом чувань стала Архієрейська Божественна Літургія, яку в співслужінні численно зібраних священників провадив Єпарх Самбірсько-Дрогобицький. Своїм співом молитву супроводжував хор парафії з міста Надвірна.

У часі Божественної Літургії Владика Ярослав виголосив проповідь, у якій спонукав вірних до глибшого пережиття Христового Воскресіння, особливо у непростому часі війни та розчарувань:

«Церква протягом 40 днів утверджує нас у святому Воскресінні. Бог є серед нас, але часто ми не знаємо Його. Коли Він воскрес, і це благовістують мироносиці, надвечір Він Сам приходить до учнів. Щоб ми могли прийняти благу вість, в нашому серці має бути мир — дихання Воскреслого. Бог дозволяє торкатися до себе, ми пізнаємо Його по ранах. Скільки ран пережив наш народ, який має дозволити Богу зцілити їх. Для Бога немає майбутнього чи минулого часу, в Нього вже зараз — вічність».  

Пояснюючи паломникам зміст уривка з Євангелія, Владика застановився над Божими кроками до людини, які Він робить у Святих Таїнствах.

«Бог каже, що Він є світлом для світу. Звідки ж взялася темрява? Бог не створював зла, але через гордість зло стало вибором ангела світла. Єва взяла зло, поділилася з Адамом, і, щоб вічне зло не окупувало людину до смерті, Бог посилає Cвого Cина, щоб принести світло у темряву світу. Усі Таїнства і дари Бог дає Церкві у події, яка відбулася раз і назавжди, яка проливає світло на минуле й майбутнє», — роздумав Єпископ.

«Не соромтеся прийти до Сповіді, щоб Бог пробачав нам і ми ставали прощенними грішниками. Двері храму — це двері забуття. Коли ми входимо в присутність Бога, відпускаймо весь негатив, запросімо Його в наше життя. І нехай на цьому шляху нас супроводжують ті, кого не поглинула темрява більшовизму — наші мученики та ісповідники віри, які залишалися світлом для світу. Бо народ, який молиться — непереможний», — закликав насамкінець проповіді Владика Ярослав.  

Після спільної Божественної Літургії Архієрей уділив повний відпуст усім, хто виконав необхідні для цього умови.

На завершення чувань о. Юрій Сидір подякував Владиці Ярославу, бажаючи, аби блаженний Симеон Лукач вимолював у Бога всіх необхідних ласк для Єпископа та його Єпархії.