«Монашество є в серці нашої Церкви, яка слухає, служить і лікує», — Глава УГКЦ до вищих настоятелів
Церква, яка служить, слухає, є близько і приймає, — це та Церква, якою ми хочемо сьогодні бути. Я вам дуже дякую за те, що ми можемо бути в нових досвідах простору і часу і думати над тим, як звершити нашу місію в сучасних обставинах для нашого народу. Про це у середу, 9 листопада, сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав на Міжнародній асамблеї вищих настоятелів монаших чинів і згромаджень УГКЦ, яка відбувається у Римі.
Звертаючись до монаших настоятелів Предстоятель зауважив, як війна заставила цілком по-новому переосмислити значення простору і часу. «Ми сьогодні зібралися тут з різних куточків земної кулі. Це є особлива подія, щоб подолати відстань, побачити один одного, почути, потішитися тим, що ми живі. Це щастя бути живими, бути разом і служити нашому народові і Христовій Церкві. Той час, який ви матимете у Вічному місті, час бути разом — це теж великий дар від Господа Бога», — підкреслив він. Про це зазначає Департамент інформації УГКЦ.
На руки Його Еміненції кардинала Леонардо Сандрі, який також взяв участь у відкритті асамблеї, Отець і Глава УГКЦ склав вдячність Святішому Отцеві Франциску і всій Апостольській столиці за те, що у Ватикані переживають за Україну і відкривають перед Українською державою всі свої канали комунікації і всі можливості, щоб зупинити війну. «Складаємо вдячність Святішому Отцеві і всім працівникам курії за розуміння, яке ми тут відчуваємо», — сказав він.
Блаженніший Святослав подякував владиці Михайлу Бубнію, екзарху Одеському і голові Патріаршої комісії монашества УГКЦ, за те, що «здійснив мрію нашого монашества в нових обставинах — вийти у діяльності Патріаршої комісії у справах монашества поза межі тільки України і зібрати разом усе наше монашество».
Глава Церкви розповів богопосвяченим особом, що Синод Єпископів, який проходив у липні цього року в Перемишлі, затвердив душпастирський план до 2030 року, який окреслює синодальний шлях Української Греко-Католицької Церкви. «Ми хочемо бути Церквою, яка переживає душпастирське навернення, Церквою, яка шукає нових способів як найкраще послужити Божому людові, бути близько до потребуючих. Ми шукаємо нові канали, щоб творити єдність у наших справах, — сказав Предстоятель і додав: — Ми хочемо бути Церквою, яка лікує рани. Кожна спільнота має свої рани. Ми сьогодні, як Церква, бачимо, що Бог, як цілитель душ і тіл, дав Церкві дуже особливі ліки — животворчий бальзам. Ним є благодать Духа Святого, яка діє через Таїнства Церкви, які ми мусимо, як добрий самарянин, вилити на рани нашого народу, починаючи від лікування своїх ран».
На переконання Блаженнішого Святослава, ми мусимо бачити добрим оком служителя і цілителя, де найбільше болить. Не боятися сказати правду про біль і хворобу. Не соромитися приступити до цих ран, навіть коли вони мають неприємний вигляд чи запах, не відвертати свого обличчя, але вилити на них бальзам зцілення, який залишив нам Христос.
Ми хочемо бути Церквою, продовжив Патріарх, яка буде близькою до тих, хто є найбільш маргіналізованим, опущеним, бідним. Ми хочемо бути Церквою, яка похиляється над жертвами цієї війни, зокрема над внутрішньо переселеними особами в Україні, а також над біженцями, які мільйонами виїхали поза межі України. «Ваші спільноти у Європі і Північній Америці мають бути відкритими, щоб їх прийняти. Незважаючи на те, якою мовою вони говорять, ким вони себе конфесійно вважають. Ми маємо приймати їх, як своїх братів і сестер», — підкреслив Предстоятель.
«Коли почалася війна, в криптах нашого Патріаршого собору часто ночувало 500 людей. Разом з ними — котики, песики, попугайчики, хом’ячки, рибки. Я в цьому побачив Церкву, як ковчег Ноя, яка спасає тих людей серед розбурханого світу, серед смерті, яка чигала зовні. Ми бачили, як російські гелікоптери кружляли над нашим собором, як перед нашими очима летіли ракети на багатоповерхівки у Києві. Куди люди спішили? До своєї Церкви. Бо знали, що там їх приймуть, пригорнуть, зігріють, нагодують і потішать», — розповів Глава УГКЦ.
«Ми хочемо бути Церквою, яка непросто закривається у своїх бомбосховищах, але виходить, як вийшли отці василіяни служити Божественну Літургію у київське метро, — зазначив Блаженніший Святослав і наголосив: — Я хочу, щоб ми особливо пам’ятали про отців на окупованих територіях, бо зараз їм є найтяжче. Про їхню долю я говорив особисто Святішому Отцеві: про отців василіян у Херсоні, в Криму, про отців редемптористів у Бердянську, про отців Воплоченого Слова у Скадовську — про наших новітніх ісповідників Христового Євангелія у надзвичайних обставинах».
«Той, хто пережив сповідь у київському метро під бомбами, ніколи не забуде любляче материнське обличчя своєї Церкви», — переконаний Глава УГКЦ.
«Одного нашого священника у Запоріжжі російські військові назвали батюшкою, який пахне хлібом. Бо він возив хліб і пахнув ним. Запах хліба для нього був документом, який відкривав усі російські блокпости», — розповів Блаженніший Святослав.
«Я гордий з того, що ми маємо таке монашество, яке готове послужити своїй Церкві там, де є їй найтяжче, там, де є найбільша потреба. Тоді, коли ми служимо іншим, ми вирішуємо багато внутрішніх проблем. Ми зцілуємо свої рани, долаємо труднощі», — наголосив Глава УГКЦ.
Як ми повідомляли, 9–12 листопада у Римі (Італія) проводитиметься ІІ Міжнародна асамблея вищих настоятелів УГКЦ. Вона відбувається один раз на п’ять років. Під час цього заходу випрацьовується Дорожня карта — програма діяльності й розвитку чернечих спільнот. А на плечі генеральних і провінційних настоятелів українського чернецтва цьогоріч лягли особливі виклики й труднощі, пов’язані з війною. Відтак українські настоятелі в особливий спосіб потребують підтримки Церкви, молитви та мудрого слова в особах її провідників.