У суботу, 12 листопада, під проводом Івано-Франківської духовної семінарії відбулися традиційні молитовні чування перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці у відпустовому місці Крилосі.

Після прибуття паломників до Крилоса, розпочалася насичена молитовна програма із Великої Вечірні, яку очолив ректор семінарії — о. Тарас Путько. Молитва проходила у крилоському храмі Успіння Пресвятої Богородиці.

Наступною частиною нічних чувань стала наука про покаяння, яку виголосив о. Роман Кандрач:

«Каїн, який вбив свого брата Авеля, сховався від правди Божої. Часто, коли ми чинимо гріх щодо свого ближнього чи в таємний спосіб, ми завжди хочемо сховатися від нього. Однак від правди Божої ніколи не сховаємося. А пророк Давид, хоч і побажав жінки свого полководця і згрішив, проте згодом покаявся і промовив Псалом 50, який і ми молимося з вами. Також і Апостол Петро після свого зречення Христа покаявся, почав плакати не просто, а гірко, творячи своє друге хрищення. Цим своїм плачем і загладив весь свій гріх».

Також душпастир закликав всіх дослуховуватись до порад Святого Отця Івана Золотоустого, який промовляв практичні та дієві настанови, яким чином потрібно каятися, щоб Господь змилосердився над людиною та простив її гріхи.

Незадовго молільники мали нагоду розважати над Страстями нашого Спасителя на Хресній дорозі, яку провадили брати-семінаристи VI курсу, які ділилися своїми роздумами із вірними на кожній із чотирнадцяти стацій.

Відтак у храмі розпочався Акафіст до Богородиці, який очолив префект і секретар духовної семінарії — о. Іван Харевич.

Продовжились чування спільною молитвою на вервиці у намірі за мир та перемогу України у війні.

Найголовнішою та завершальною частиною молінь стала Божественна Літургія, яку очолив духівник о. Роман Кандрач у співслужінні о. Ярослава Жолоба — пароха храму Успіння Богородиці, та о. Михайла Дзуля — сотрудника.

Під час Літургії о. Роман Кандрач звернувся зі своєю проповіддю до вірних, розважаючи над тим, як Ісус Христос чував та молився, та закликав всіх прочан наслідувати Спасителя у цьому:

«Саме Спаситель наш Ісус Христос чував, коли вночі приходив на Оливну гору, де молився у тиші перед обличчям Божим. Він покладався на волю Отця, коли просив, щоб минула Його чаша. Дуже гарно про чування нас навчає Псалом 24, який допомагає підготуватися до молитви у наших серцях, щоб ми знали, про що маємо молитися у храмі. Чування — це стан нашого серця, це вірність, витривалість та наполегливість в очікуванні того, що Бог зробить зміни в моєму житті».

Після завершення Служби Божої в храмі лунав духовний гімн України «Боже Великий, Єдиний», під час якого прочани заносили прохання до Господа за нашу Батьківщину-Україну й за українських воїнів.