Проповідуючи під час Святої Меси в Сикстинській каплиці, яку він очолив разом з усіма кардиналами наступного дня після завершення Конклаву, Папа Лев XIV поділився деякими думками про виклики, що стоять перед Церквою та її свідченням у сучасному світі.

Про це зазначає Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ.

У своїй відповіді Христові святий Петро охоплює дві речі: Божий дар і шлях, яким потрібно йти, щоб дозволити Йому перетворити себе, невід’ємні виміри спасіння, «довірені Церкві, щоб вона звіщала їх для блага людського роду». І ці речі «довірені нам, яких Він обрав ще до того, як ми утворилися в материнському лоні, відродив у воді Хрещення і, поза нашими обмеженнями і без наших заслуг, привів сюди і звідси вислав, щоб Євангеліє було звіщене кожному створінню». На це звернув увагу Папа Лев XIV, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у п’ятницю, 9 травня 2025 року, відслужив у Сикстинській каплиці Апостольського палацу у Ватикані. У Євангельському уривкові, який він коментував, йшлося про визнання віри, яке зробив апостол Петро. Про це пише українська редакція «Vatican News».

Ще вчора під склепінням, розмальованим пензлем Мікеланджело, звершувалася літургія Конклаву, під час якої, розпізнаючи діяння Святого Духа, кардинали-виборці за зачиненими дверима писали на бюлетенях ім’я того, хто на їхню думку мав стати 267-м Римським Архиєреєм. Сьогодні ж обраний ними став біля вівтаря, щоб разом з усіма кардиналами звершити Євхаристійну літургію. Помолитися разом, просячи про благословення на той шлях, який стелиться попереду.

Знаю, що можу розраховувати на вас

На початку проповіді, яку він виголосив італійською мовою, Папа сказав кілька слів англійською мовою, вшанувавши цим також тих кардиналів, які прибули з різних частин світу і, можливо, не володіють італійською мовою. Він процитував слова респонсорійного псалма: «Заспіваю нову пісню Господеві, бо зробив чудесні речі». «Зробив їх не лише щодо мене, а з усіма нами, дорогі кардинали. Звершуючи сьогодні вранці це богослужіння, запрошую вас замислитися над чудесами, які вчинив Господь, над благословеннями, якими Господь продовжує обдаровувати кожного з нас через служіння апостола Петра. Ви покликали мене нести цей хрест і отримати благословення в цій місії. І я знаю, що можу розраховувати на співпрацю кожного з вас, щоб ми і надалі як Церква, як спільнота друзів Ісуса, як віруючі звіщали Добру Новину, проголошували Євангеліє, казали: Христос — це Син Бога Живого».

Модель освяченої людської природи

«Ти — Христос, Син Бога живого», — ці слова святого Петра, якими він відповів Ісусові на запитання про віру, стали відправною точкою для проповіді, на початку якої Святіший Отець зазначив, що вони виражаю спадщину, «яку вже дві тисячі років Церква зберігає, поглиблює і передає через апостольську спадкоємність», тобто, що «Ісус — це Христос, Син Бога живого, тобто єдиний Спаситель і об’явлення обличчя Отця», в якому Бог, щоб стати близьким і доступним для людей, «об’явив Себе нам в довірливих очах дитини, в жвавому розумі юнака, в зрілих рисах чоловіка, аж поки після воскресіння не з’явився своїм у прославленому тілі». «Таким чином Він показав нам модель святої людськості, яку ми всі можемо наслідувати, разом з обітницею вічного призначення, що в свою чергу перевершує будь-яке наше обмеження чи здібність», — сказав проповідник, зауваживши, що ця відповідь говорить про «Божий дар і шлях, яким потрібно йти, щоб дозволити Йому перетворити себе, невід’ємні виміри спасіння, довірені Церкві, щоб вона звіщала їх для блага людського роду».

Сьогодні, як і дві тисячі років тому

Лев XIV звернув увагу на те, що перед тим, як Петро робить визнання віри, лунають відповіді про те, за кого люди мають Ісуса. Для одних Він — хтось неважливий, для інших, може добрий лідер, праведник і пророк, але лише доки це їм вигідно. «Що вражає в цих двох позиціях, так це їхня актуальність. Дійсно, вони втілюють ідеї, які ми легко могли б знову зустріти, можливо, виражені іншими словами, але ідентичні по суті, на вустах багатьох людей нашого часу», — сказав він, пояснивши, що сьогодні «не бракує контекстів, в яких християнська віра вважається чимось абсурдним, призначеним для слабких і неосвічених людей», і в них нелегко свідчити і звіщати Євангеліє, але вони потребують цього звіщення, бо «брак віри часто несе з собою такі драми, як втрата сенсу життя, забуття про милосердя, порушення гідності людини в його найдраматичніших формах, криза сім’ї та багато інших ран». Не бракує контекстів, в яких Ісус, хоч і цінується як людина, «але применшується до якогось харизматичного лідера чи надлюдини, і то не лише серед невіруючих, але й серед багатьох охрещених, які, таким чином, живуть на цьому рівні фактичним атеїзмом».

«Таким є ввірений нам світ, в якому, як неодноразово навчав нас Папа Франциск, ми покликані свідчити радісну віру в Ісуса Спасителя. Тому і для нас важливо повторювати: Ти — Христос, Син Бога Живого», — сказав Святіший Отець.