«Кожен сучасний Воїн є прототипом Івана Хрестителя», – Владика Володимир Фірман на молитовних чуваннях у Старуні
Нічні чування, які щомісяця відбуваються у Відпустовому центрі блаженного Симеона Лукача, зібрали понад дві тисячі вірян на молитву. Прочани прибувають помолитися за заступництвом блаженного Симеона, який протягом життя звершував свій подвиг віри для нашої Церкви та народу. 29 серпня, коли українці вшановували пам’ять усіх Захисників України, які віддали свої життя, боронячи наш народ та землю, у відпустовому центрі усі моління мали особливе намірення — вшанувати полеглих Героїв та просити у Бога захисту для тих, хто сьогодні продовжує жертвувати собою заради кожного з нас.
Про це повідомляють на сайті відпустового місця.
Розпочалися моління у храмі св. апп. Петра і Павла з Вечірні, яка покликана зосередити вірян на молитві та стати перед Богом з відкритими серцями. Очолив її Єпископ-помічник Тернопільсько-Зборівської Архієпархії, Владика Володимир Фірман, у співслужінні численно зібраних душпастирів Івано-Франківської Архієпархії. Далі прочани мали нагоду почути науку з уст запрошеного проповідника – Владики Володимира.
Своє повчання єпископ побудував на важливості присутності якісної молитви у нашому щоденному житті.
«Іноді ми стаємо до молитви, а в серці тримаємо гнів чи образу. У Євангеліє від Матея читаємо, що Ісус говорить залишати перед жертовником дар і йти спершу миритися з братом своїм. Якщо хочемо, щоб молитва була приємна Богові, не ставаймо перед Ним з образою на ближнього. Господь навчає, що все можливе тому, хто вірує, тим самим заохочуючи ніколи не зневірюватися. Часто можна почути від вірних, що у них немає часу на молитву, а в церкві хтось заважає чи хор не так співає. Але, коли ми справді молимося, нам нічого не може завадити. Великою перешкодою для молитви є лише те, що ми бачимо все і всіх довкола, окрім самого Бога. Маємо пам’ятати, що перед нами на молитві є Господь. Важливо, щоб ця розмова була діалогом, адже ми маємо ще й чути, що промовляє Бог, а не тільки говорити. Станьмо добрими дітьми, і довіряймо нашому Небесному Отцеві, як діти цілковито довіряються своїм батькам».
Говорячи про молитву, владика Володимир наголосив на тому, як спілкування з Богом перемінює наше життя:
«Ми маємо звертатися з ніжністю до нашого Тата. Ісус саме так звертався до Отця Небесного зі словами «Авва Отче». Нехай кожна наша молитва буде сповнена віри, ніжності, довіри і подяки. Молитва втішає в скорботах і підтримує у відчаї, вона вміє впокоряти гнів, гасити заздрість і дарувати великий спокій. Не турбуймося про те, про що просимо, але бажаймо за допомогою молитви зробити кращою свою душу, бо вже в самій молитві отримуємо благодать присутності Бога. Можемо запитати, коли ж маємо молитися? Відповідь – завжди, безперестанку моліться. Закликаю щодня щиро молитися за Україну, бо молитва – це могутня зброя і велика охорона. Ісус часто молився – на самоті, з учнями, з народом. Коли людина молиться, вона перемінюється. У найважчих хвилинах нашого життя молімося і Бог нас підкріпить».
Після навчань Владики вірні взяли участь у молитвах на оздоровлення, просячи у Всемилостивого Господа зцілення для душі та тіла. Кожного паломника благословляли мощами блаженного Симеона, під час чого брати-семінаристи величали священномученика у молебні.
Далі прочани рушили на хресну дорогу нашого Спасителя, щоби співпереживати стражданням Христа. Це завжди добра нагода поглянути на свої хрести під геть іншим кутом з розумінням того, що Спаситель несе на Собі хрест кожного з нас, аби облегшити наші тягарі.
Пройшовши в молитві 14 стацій Хресної дороги та вийшовши на Старунську гору, вірні взяли участь в Архієрейській Божественній Літургії, яка завше є кульмінацією чувань. Прочани протягом чувань мали змогу приступити до Святої Тайни Сповіді. Саме тому, що прочани можуть прийняти живого Бога у Тайні Євхаристії, участь у Божественній Літургії є такою особливою.
Очолив Архієрейську Божественну Літургію Владика Володимир Фірман, якому співслужили душпастирі Відпустового центру та Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ. У своїй проповіді Єпископ звернувся до вірних із роздумами над Євангелієм від Луки.
Особливу увагу прочан єпископ звернув на схожість сучасних воїнів до Івана Хрестителя, пояснюючи феномен нашої національної незнищимості.
«Бути світлом і світити в темряві – це покликання не з легких. Якби нам дав хтось таке завдання чи зобов’язав до цього, мало б знайшлося таких, що хотіли б по справжньому світити. Яскравим прикладом такої місії, служіння і самопожертви є наші воїни, для яких місце боротьби зі злом стало своєрідною пустинею інколи без їжі, інколи без води, дуже часто без усього того, що є нам доступне у повсякденному житті. Хтось від сонця тулиться під розкішною пальмою, а хтось з окопу хоче вловити окраєць зоряного неба і не бажає з ним попрощатися. Кожен сучасний воїн є прототипом Івана Хрестителя, і хоч з того моменту, коли його підступно вбили, проминуло так багато років, але нічого у природі і сутності зла не змінилося. Важкою до крові є та боротьба, але кров мучеників стала насінням волі, вона свідчить про ту минулу славу і про тих людей, які вміли ту славу помножувати. І сьогодні, бувши на цьому місці, не можемо не згадати уродженця цієї землі владику Симеона. Його називали «ходячим сумлінням». Наша українська земля має багато таких жертвенних праведників, про яких псалмоспівець пише, що «він бо повіки не за хитається: пам’ять праведника буде вічна» (Пс. 112, 6). І саме у цьому криється феномен нашої національної незнищимості, і в цьому ніким не розшифрований код нашої національної ідентичності», – такими словами завершив проповідь владика.
Після Божественної Літургії душпастирі на чолі з Єпископом помолилися панахиду, вшановуючи пам’ять наших Героїв, які свої життя віддали на захист нашої Незалежності та усього українського народу. Ми маємо пам’ятати своїх Захисників, які не пошкодували найдорожчого – життя.
На завершення чувань вірним, які виконали усі необхідні умови, Владика Володимир уділив повний відпуст, а також відбулося освячення речей.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ