Коли віра і любов виховують майбутнє: Католицький садочок святого Василія Великого — відродження історії для нового покоління
Незабаром в Івано-Франківську відбудеться знакова подія — вже 4 серпня Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав Шевчук здійснить Чин освячення Католицького садочка святого Василія Великого. Це не просто відкриття нового дошкільного закладу, а символічне повернення до життя історичної будівлі та створення простору, де майбутнє нації формуватиметься на засадах християнських цінностей, любові та всебічного розвитку.
Наріжним каменем нового садочка є глибоке розуміння його місії та місця у суспільстві. Отець Маркіян Букатчук, директор Католицького ліцею святого Василія Великого, підкреслює, що садочок є невід’ємною частиною цілісної освітньої системи ліцею. «Ми розпрацювали стратегію розвитку нашого ліцею і передусім дивимося на те, що нас усіх об’єднує: батьків, дітей, працівників, педагогічних працівників, ліцеїстів, наших вихованців, коли ми говоримо про наш садочок. Це певні цінності. Очевидно, це християнські цінності», — пояснює священнослужитель.
Місія ліцею, а отже, і садочка, полягає у «вихованні людини в людині, поєднанні віри та розуму». Для отця Маркіяна, найважливіше — це показати саме християнську цінність садочка: «Вона полягає в дуже простій речі: людина, яка приходить до нас, має стати прочанином. Можливо, для того, щоб іти, бути, як і вся Церква, тією, що рухається до певної мети. А ця мета — зустріч із Христом».
Церква, виходячи за межі храму і залучаючись у сферу освіти, переймає на себе важливу соціальну відповідальність. Директор ліцею нагадує слова світлої пам’яті Папи Франциска: «Кожен християнин повинен проповідувати Христа, якщо потрібно, також і словами». Саме через дії, через створення якісного освітнього простору з християнським вихованням, Церква робить велике благо для суспільства. Принциповим для Католицького садочка є його доступність: «Наші двері відкриті для дітей-сиріт, дітей-напівсиріт, дітей під опікою, дітей з інвалідністю, дітей, чиї батьки зараз захищають нашу Батьківщину та дітей з малозабезпечених сімей. Ми хочемо бути не просто проєктом, а саме садочком, освітнім осередком, куди діти йдуть з радістю. Бути тим місцем, яке по-доброму відрізняється від інших освітніх закладів. Бо ми тут проповідуємо Христа — якщо треба, також словами».
Ця висока місія знайшла своє втілення в історичній будівлі, яка пройшла дивовижне перетворення. Отець Іван Горнецький, економ Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, розповів про складний, але надзвичайно важливий процес її реставрації.
«Коли ми розпочинали реставраційні роботи, будівля перебувала в напіваварійному стані. Маємо всі відповідні експертні висновки й технічні звіти, які це підтверджують», — пригадує він. Були необхідні капітальне підсилення фундаментів, заміна дахових конструкцій, укріплення стін та перекриттів, адже були серйозні тріщини та загроза руйнування.
Реставраційні роботи, що тривали близько чотирьох років, проводилися за погодженим проєктом і під постійним наглядом, дозволивши зберегти максимум історичних елементів. «На жаль, частину автентичних елементів було втрачено ще до того, як будівлю передали нам у власність», — ділиться отець Іван, згадуючи про частину втрачених вікон та пошкоджені декоративні елементи. Проте, решту вдалося відновити за зразками та старими фотографіями, зокрема центральну браму, ковану огорожу та балкон. «Наша мета була зберегти історичну автентику настільки, наскільки це дозволяли технічні можливості та стан самої споруди. Ми добре впорались із цим завданням — і по-максимуму зберегли ту історичну красу, яку могли», — додає економ.
Особливе значення має адаптація цокольного поверху під сучасне укриття, оснащене всім необхідним для безпеки дітей. «Ми його повністю адаптували під укриття. Там є все необхідне: надійні несучі конструкції, вентиляція, опалення, освітлення, санвузли. Тобто під час повітряної тривоги діти можуть безпечно перебувати і навіть продовжувати заняття», — пояснює отець Іван.
Ця будівля, збудована у 1844 році, розташована в самому центрі міста і є пам’яткою архітектури. «Цей будинок — справжня окраса Франківська», — каже священнослужитель, підкреслюючи, що люди постійно фотографуються біля неї. Але її найбільша цінність — в історії: «Це колишня єпископська резиденція Української Греко-Католицької Церкви. У ній мешкали наші владики — зокрема Григорій Хомишин, якого з цього будинку було заарештовано. Тут проживали й інші визначні постаті: Митрополит Андрей Шептицький, Єпископ Сас-Куїловський, Владика Юліан Пелеш».
«І от тепер, завдяки Божому провидінню, у цьому самому будинку відкриється Католицький дитячий садочок», — з надією зазначає отець Іван. Він висловлює вдячність Богові та численним меценатам, зокрема Католицьким організаціям з Німеччини за підтримку у відновленні: «Ми хотіли дати добрий приклад: пам’ятки треба берегти. Їх варто відновлювати, щоб вони не просто стояли, а далі служили людям, приносили користь, надихали й об’єднували».
Інтер’єр садочка після реставрації
Як ці високі цілі та відновлений простір втілюються у щоденному житті садочка, розповідає пані Надія Дриндак, заступниця директора з дошкільної роботи. Вона підкреслює, що команда садочка формувалася дуже ретельно, з акцентом на щиру любов до своєї праці, повагу до дитини та здатність її зрозуміти. Окрім вихователів, з дітками працюють музичний керівник, інструктор з фізкультури, логопед, психолог та педагог. Пані Надія наголошує на гнучкості: «Якщо, до прикладу, під час заняття щось пішло не за планом, і діти почали проявляти ініціативу в інший бік — важливо, щоб педагог не ламав їх, а гнучко підлаштовувався. Центром має бути дитина: її зацікавленість, її сприйняття».
Типовий день у садочку, що працює з 8:00 до 19:00 год, починається з теплого ранкового кола, де діти вітаються та діляться настроєм. Після сніданку малюки разом із освітнім капеланом отцем Ігорем йдуть до каплиці на ранкову молитву «Отче наш». «Ці елементи духовного виховання стають для них природною частиною щоденного життя», — зазначає пані Надія. Далі йдуть інтегровані заняття, прогулянки, обід і денний сон, під час якого вихователі читають дітям казки та співають колискові. Садочок розрахований на чотири групи для діток від двох до шести років.
Особлива увага приділяється індивідуальним потребам малечі. Освітня програма «Освіта і піклування» дозволяє адаптувати завдання, пропонуючи додаткові варіанти для швидких і спрощуючи для тих, хто потребує більше часу. «Ми не працюємо “за шаблоном” — у центрі завжди дитина: її сприйняття, настрій, темп і потреби», — наголошує заступниця директора. Жінка додає: «Для мене діти рівні дорослим. Я завжди так їх сприймаю і намагаюся передати це бачення своїм колегам. Бо дитина — це вже сформована особистість. Так, вона ще пізнає світ, розвивається, вдосконалюється, але це вже важлива, цілісна людина, зі своїм характером, темпераментом, індивідуальністю. І, знаєте, від дітей справді можна дуже багато навчитися».
Про те, як віра стає невід’ємною частиною життя найменших вихованців, детальніше розповів отець Ігор Ліберсбах, освітній капелан навчального закладу.
«Щоранку ми приходимо на коротеньку молитву. Це, власне, дуже проста молитва — “Отче наш”. Та найголовніше — ми вчимося разом бути в каплиці, вчимося перебувати в тиші перед Богом. Це вже є цінним кроком», — пояснює священник. З вересня у дошкільному закладі планують раз на тиждень проводити Божественну Літургію для найстарших груп в адаптованій формі, щоб діти «поступово відкривали для себе молитву і Бога, щоб зростали в цій довірі». На сьогодні, щотижня в садочку звершується Божественна Літургія для працівників.
Діти реагують на молитви вільно і позитивно. «Їм справді не байдуже, і це дуже зворушує, — ділиться отець Ігор. — Знайомство з вірою відбувається з поняття, що Бог — це наш небесний Тато, що ми до Нього можемо звертатися в молитві».
Батьки повністю підтримують цю духовну складову. Пані Олеся Паращук, мама однієї з вихованок, розповідає, що для її родини вибір Католицького садочка святого Василія Великого був обумовлений бажанням, щоб дитина «зростала в середовищі, де поруч із знаннями передаються любов, повага, милосердя та християнські цінності».
Пані Олеся була приємно вражена «чудовим, з любов’ю відреставрованим приміщенням», професіоналізмом персоналу, який одразу викликав довіру, та продуманим, збалансованим харчуванням. Однак, найбільше вразили духовні та емоційні зміни у її донечки Веронічки: «Вона дуже швидко адаптувалась і вже за три тижні з радістю самостійно вивчила молитву “Отче наш” напам’ять — у свої два роки й дев’ять місяців. Для нас це було надзвичайно зворушливо». Жінка впевнена, що «коли дитину огортають любов’ю, теплом і турботою, вона це відчуває і розкривається — стає спокійнішою, впевненішою, не боїться пробувати нове. Ми бачимо, що Вероніка росте відкритою, радісною, емоційно врівноваженою — і це, на мою думку, велика заслуга атмосфери, яка панує в садочку».
І, звісно, найголовніші «експерти» — це самі діти. Маленька Софійка, яка відвідує Католицький садочок, ділиться своїми враженнями з усмішкою на обличчі. Вона каже, що їй тут дуже подобається, адже щодня відбувається щось цікаве й захопливе. Найбільше дівчинці до вподоби заняття з малювання, а також вона з радістю вчить нові віршики, які потім розказує на святкових заходах чи вдома батькам.
Католицький садочок святого Василія Великого — це місце, де історія зустрічається з майбутнім, де віра і знання переплітаються, а добро і турбота стають фундаментом для розвитку кожної дитини. Це місце, де малеча щодня вчиться любити, співчувати, відкривати світ і самого себе в Бозі. Це зерно, посіяне в серцях найменших, що проростатиме з роками в милосердні вчинки, щире служіння ближнім і сильну, свідому особистість, бо саме тут твориться те майбутнє, якого так прагне наше суспільство — збудоване на любові, правді та живій Христовій присутності.
Підготувала Марія ІВАНЦІВ
для Департаменту інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ