Для того, щоб обновити наші всенародні сили, не дати нам опустити руки у тій боротьбі на виснаження, любімо наших братів і сестер, наших воїнів, які сьогодні захищають наше майбутнє. Це про них, про таку обновляючу і спасаючу силу каже Христос, коли стверджує, що «ніхто неспроможен любити більше, ніж тоді, коли він за своїх друзів своє життя віддає». Ми всі з вами повинні усвідомити, що живемо в кредит часу і можливостей, які вони нам дають для того, щоб жити, любити, в любові плід приносити і багатіти у Господа Бога. Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у проповіді 3 грудня, у 26-ту неділю після Зіслання Святого Духа, в Патріаршому соборі Воскресіння Христового в Києві.

Про це зазначає Департамент інформації УГКЦ.

Патріарх зауважив, що час передріздвяного посту крок за кроком посилює наше очікування народження Спасителя. Відтак звернувся до притчі про безумного багача із сьогоднішнього Євангелія від Луки 12, 16–21. Насправді ця притча не про майно, а про стосунки, а час посту — це час перевірки наших стосунків, підкреслив Блаженніший Святослав.

«Ця притча сьогодні запрошує нас переглянути три найважливіших стосунки, без яких людина не є собою: це є стосунок з Богом; стосунок по відношенню до самих себе, до власної душі, власного „я“; а відтак відношення до ближнього, до тих, хто є поруч», — сказав архиєрей.

Пояснюючи зміст слів «земля вродила гарно», Глава Церкви звернув увагу на те, що Боже Слово акцентує не на чоловікові, який виростив великий урожай, але на землі, яка добре вродила. «А коли книги Священного Писання говорять про землю, то йдеться про простір спілкування між Богом і його вибраним народом. І той, хто успадкував цю Богом дану землю, уже перебуває в особливому стосунку з живим Богом… Отож наше життя залежить, перш за все, від вміння спілкуватися з живим Богом. А Бог є живий, перш за все, тому, що Він є Богом, який дарує, а не бере», — зазначив проповідник.

Предстоятель звернув увагу і на слова безучного багача до себе самого «Душе моя, маєш добра багато — їж, пий, веселися, бо достатку маєш на багато років». «Спитаймо самі себе, — застановився архиєрей, — чи те, що дає земля, — їжа, пиття, справді є добром для нашої душі? Чи ми дійсно живемо тільки для того, щоби їсти, і пити, і веселитись? Насправді ми чуємо, що наша душа потребує якоїсь іншої поживи, якогось іншого пиття. Про цю спрагу живого Бога моєї душі каже мені сьогодні пророк Давид. І цю спрагу, цей голод може задовільнити лише Божа любов».

Багач із притчі абсолютно виключив із горизонту власного щастя, комфорту, свого ближнього. Він думає тільки про себе та хоче сам спожити все, що земля вродила. «Він, бідний, не розумів, що Бог дав йому плідну землю для того, щоб він багато міг дати, а тоді багато міг жити. Бо справжня любов — це про самодарування не того тільки, що я маю, але ким я є. Лише той, хто вміє давати так само, як щедро дарує Господь Бог, той живе», — наголосив Блаженніший Святослав.