У неділю, 9 лютого, у храмі Різдва Пресвятої Богородиці міста Рогатин, однойменного протопресвітеріату, відбулося прощання з митрофорним протоієрєм Дмитром Бігуном, ревним душпастирем та військовим капеланом. Чин священничого похорону очолив Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ. 

Пригадаємо, що о. Дмитро упокоївся у Бозі 7 лютого, на 68-му році життя та 45-му році служіння. 

ДЕТАЛЬНІШЕ: Упокоївся у Бозі митр. прот. Дмитро Бігун (ДОПОВНЕНО)

У часі поминального моління Владика Микола звернувся до присутніх у храмі, зокрема до скорботної родини, чисельно зібраних священнослужителів Івано-Франківської Архієпархії, а також до близьких та друзів покійного: «Кожна людина в очах Бога є унікальною. Для Бога ми всі є рівними. Бо Господь любить нас Своєю безмежною любовʼю — кожного і кожну зокрема. Сьогодні ми зійшлися до цього храму, щоб молитися за людину, яка є улюбленим сином Небесного Отця».

Відтак Архієрей мовив, що в особливій опіці Господь має Своїх священників, адже одного дня Він поглянув на кожного з них і сказав: «Іди за Мною», і вони пішли. 

«Священник іде туди, куди Господь його посилає, а не туди, куди він хоче йти. Він виконує не те, що хоче, а те, що Бог йому наказує. Бо сам Ісус, Добрий Пастир, каже: “Я не прийшов, щоби Мені служили, а послужити”. Ми сьогодні в особливий спосіб хочемо подякувати Господеві за дар життя й служіння о. Дмитра. Кожен із нас може поділитися якимось добрим спогадом про те, як о. Дмитро йому допоміг. Згадати лише те, скільки за своє життя він охрестив дітей, приймаючи їх, як дітей Божих, у святій Тайні Хрещення. Скільком молодим людям уділяв Таїнство Миропомазання. Скільки людей через його служіння у Пресвятій Євхаристії єдналися з самим Господом. Скільки людей він повернув до життя у Таїнстві Сповіді», — роздумував проповідник.

Згодом Єпископ-помічник передав присутнім слова Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Владики Володимира Війтишина: «Отець Дмитро був людиною милосердя. Тут, у Рогатині, вже багато років діє “Карітас”, організація, яка допомагає потребуючим. Для отця Дмитра людина в потребі мала значення. Тому він заснував і активно працював, аби “Карітас” якнайкраще допомагав людям. Інше важливе служіння, яке здійснював покійний — капеланство».

Опісля Владика Микола поділився особистим спогадом: «Памʼятаю о. Дмитра ще з Києва, коли я був секретарем світлої памʼяті Блаженнішого Любомира Гузара. Тоді відбулася перша зустріч капеланів, на яку ми завітали. Там я й впізнав о. Дмитра, що неабияк мене втішило, адже він представляв мою рідну Архієпархію. Опісля зустрічі ми з ним гарно і мило поспілкувалися». 

А відтак продовжив: «Ще з часів Майдану о. Дмитро відчув цю потребу служити Воїнам. Служити тим, які нас захищають. Він робив це дуже вправно, і багато зусиль докладав, аби бути поруч». 

«Ми сьогодні вдячні за його служіння, але нині й о. Дмитро хоче щось промовити до нас. Він запрошує нас зробити християнський іспит совісті й запитати себе: “А що доброго я не зробив, але мав у житті таку нагоду?”. Спробуймо дати відповідь на це запитання і вже від сьогодні робити добрі справи. Бути гідними служителями — кожен там, де є. Бо Господь і нас одного дня запитає: “Що ти зробив чи не зробив своєму брату найменшому”».

Насамкінець Архієрей подякував душпастирям за те, що так чисельно зібралися, аби передати свого співбрата у священстві в обійми Небесного Отця. Слова вдячності Єпископ висловив й усім присутнім, зазначаючи, що єдина розрада — це молитва за новопреставленого:

«Він тепер буде молитися за нас в інший спосіб, але, вірю, що не менш дієвий. Продовжуймо просити люблячого і милосердного Отця, щоб за нашими молитвами Він промовив до Свого священника, нашого співбрата, чоловіка, батька, сусіда й друга: “Слуго добрий, прийди. Ти був вірний у малому, стань великим у Моєму Царстві”.

Заупокійні богослужіння завершилися на місцевому цвинтарі, до поховали покійного о. Дмитра Бігуна. 

Вічна та світла памʼять!