У неділю, 4 травня, Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, з душпастирським візитом завітав до Згромадження Сестер Пресвятої Родини, що у Гошеві, та уділив Чин вічних обітів для сестри Антонії Пічуги.

Спершу на церковному подвір’ї Владику Миколу вітали діти та вірні, а також чисельно зібране монашество, зокрема головна настоятелька Згромадження с. Єфросинія Гойда.

Відтак відбулася Архієрейська Божественна Літургія, у часі якої Владиці Миколі співслужили запрошені отці Чину святого Василія Великого.

У часі Літургії, після Малого входу, Архієрей очолив Чин вічних обітів сестри Антонії. Під час Чину Єпископ мовив такі слова: «Милосердний Бог, як Батько, повний любові до своїх дітей, дивлячись на твоє смирення, сестро, приймає тебе, що усім серцем до Нього припадаєш. Чому прийшла сюди, сестро, припадаючи до святого жертовника цього і до святої спільноти цієї?». Сестра відповіла: «Бажаю посвятити своє життя Богові у монашому житті». Після довгого діалогу, Архієрей вручив монахині параман, вервицю та свічку. Насамкінець сестра поставила руку на Євангелію та обітувала Богові послух, чистоту і убожество в Згромадженні Сестер Пресвятої Родини до смерті.

Звертаючись до присутніх опісля прочитання уривка із Євангеліє, Владика Микола роздумував про жінок-мироносиць, яким була присвячена неділя. Архієрей зокрема зосередився на трьох головних чеснотах, які виявили ці жінки: вірності, безкорисливості та мужності у любові.

«Ніщо не здатне зупинити люблячого серця», — саме ці слова сьогодні хочеться сказати в Неділю Мироносиць. Адже саме любов і вірність цих жінок стали світлом у темряві Христового розп’яття. Їхній вчинок — йти до гробу, незважаючи на страх, небезпеку, розпач — був не просто обрядом, а свідченням глибокої віри і безкорисливої любові», — наголосив проповідник.

Владика також пригадав, що саме ті, хто на сторінках Євангелія здавались далекими й незначущими, в момент найбільшого випробування виявилися найближчими — вони залишилися під хрестом, коли інші втекли. Марія Магдалина, яка «стояла при гробі і плакала», стала символом вірної любові, що не вимагає нічого взамін, яка не шукає вигоди, а просто є.

«Справжня любов, — каже Архієрей, — не зупиняється на півдорозі. Вона витривала. Вона ділить з улюбленою особою Її хрест і біль. Вона поруч не лише тоді, коли все добре, але й тоді, коли все руйнується. Таку любов показали жінки-мироносиці, і такої любові нині бракує нашому світові — вірної, безкорисливої, мужньої», — підкреслив Владика.

Відтак він закликав присутніх підносити молитву до Воскреслого Христа, просячи, щоби Він дарував нам ту любов, яка не боїться темряви, яка здатна бути поруч.

«Джерелом вірної, безкорисливої та мужньої любові є Христос, який дає нам таку любов, бо Він перший був безкорисливий, вірний до кінця і мужній у своїй любові до нас. Просімо Христа Воскреслого, щоб сьогодні сповнив нас цією любов’ю», — додав проповідник насамкінець.

Після сокровенного дійства Владика Микола привітав черниць Згромадження з цією визначною подією. Своєю чергою, сестри-монахині подякували Архієрею за уділення Чину вічних обітів, а також за постійну духовну опіку.

На завершення у святині лунав духовний гімн України «Боже Великий, Єдиний», а Владика Микола уділив присутнім архієрейське благословення.