Владика Микола очолив Чин парастасу за новопреставленою сестрою Тересою Ольгою Сопінкою
У четвер, 13 березня, у монастирі Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії в Івано-Франківську відбулася заупокійна панахида за сестрою Тересою Ольгою Сопінкою, яка відійшла до вічності ввечері 12 березня 2025 року. Чин парастасу очолив Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ.
Піднести молитву за упокій душі новопреставленої сестри Тереси зібралися її рідні, монаші спільноти різних чинів та згромаджень, духовенство Івано-Франківської Архієпархії, а також численні віряни. Зокрема, у спільній молитві взяла участь провінційна настоятелька сестер-служебниць с. Христофора Буштин.
Під час звернення до скорботної родини та спільноти сестер Владика Микола передав щирі слова співчуття від імені Митрополита Володимира Війтишина, Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського, який протягом багатьох років особисто знав сестру Тересу й засвідчив її глибоку віру і віддане служіння Богові та Христовій Церкві.
«Ми молимося, бо віруємо. Віруємо, що життя не закінчується фізичною смертю. Життя продовжується, набуваючи іншого характеру. Саме тому наша молитва є таким привселюдним визнанням нашої віри. Наші стосунки із сестрою Тересою не закінчуються сьогодні. Вони продовжуються, тільки міняючи свій вимір. Продовжуймо й надалі спілкуватися із сестричкою через молитву: ми за неї, а вона — за нас. Нехай Господь вислуховує наші молитви за упокій її душі, а її — у тих наміреннях, у яких вона буде молитися», — промовив Єпископ.
Після молитви о. Дам’ян Кастран, ЧСВВ, зачитав життєпис новопреставленої сестри Тереси.
Зі словом до присутніх звернулася сестра Христофора, яка подякувала всім, хто знайшов можливість зібратися на спільну молитву.
У своїх спогадах про сестру Тересу вона наголосила, що протягом усього свого життя та служіння сестра Тереса була надзвичайно відкритою до людей. Кожен, хто звертався до неї, відчував теплоту її духовного серця, яке крізь роки та випробування залишалося сповненим любові.
«У пам’яті сестер с. Тереса залишиться такою, якою ми її знали: з усмішкою на устах, які промовляють слова молитви», — сказала сестра Христофора.
Життєпис сестри Тереси Ольги Сопінки
Сестра Тереса Ольга Сопінка народилася 17 січня 1943 року у сім’ї Івана та Анастасії (з роду Ріопка), у с. Вислок Саноцького району Краківської обл. (Польща) у селянській сім’ї. Батько – Іван Васильович Сопінка був хліборобом, а мати – Анастасія Антонівна Сопінка була домогосподаркою та займалася вихованням дітей. У родині окрім сестри було двоє дітей: брат Петро (1933 р.н.) і сестра Ганна (1942 р.н.).
У 1947 році батьки були примусово вивезені з Польщі в Україну до с. Заставці, Монастириського району на Тернопільщині. В цьому селі здобула початкову освіту, а середню в сусідньому с. Швейків.
1959 році, після закінчення школи, влаштувалася на роботу санітаркою у фельдшерсько-акушерському медпункті в с. Швейків.
Ще будучи дитиною, запізналася із с. Арсенією Коломиєць. Як згадує сама у своїх спогадах, описуючи про зародження свого покликання: «Так квітка, ніби, розцвітає, мусить той пух вилізти з листочків. Так само це був початок, якнайскоріший початок, коли вона (с. Арсенія) розказала мені про Бога». Минали роки, працюючи в медпункті Ольга відвідувала с. Арсенію, яка при цій нагоді розповідала про Бога. Й одного разу розпочала розмову про Згромадження Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії й запитала, чи не хотіла б до нього вступити. Після ствердної відповіді ще з однією дівчиною Ольга поїхала до сестер в Бучачі просити, щоб прийняли до Згромадження.
1 листопада 1969 р. вступила до Згромадження Сестер Служебниць НДМ в Бучачі, де настоятелькою спільноти була с. Флавіяна Стецюк, а Провінційною Настоятелькою була с. Йосафата Іващук. Вчителькою новіціяту була с. Ольга Сольчаник.
В 1972 році з батьками переїхала жити до м. Тлумача, Івано-Франківської області. Працювала кур’єром у Тлумацькій районній редакції до виходу на пенсію в 1988 році. У вільний від роботи час приїжджала до сестер в Івано-Франківську.
1 травня 1973 р. склала перші обіти на руки с. Йосафати Іващук, провінційної настоятельки.
28 серпня 1979 р. склала довічні обіти на руки с. Філомени Юзьків, провінційної настоятельки.
1990 році переїхала жити до спільноти сестер в м. Івано-Франківську, які проживали по вул. Черемшини, 5. Настоятелькою в спільноті була на той час с. Боніфатія Горбянська.
У 1991 році разом із новичками, яких на той час було 7, проживала в домі оо. Василіян на вул. Барбюса. Коли за рік новичок було переведено до Стрия на новіціят, сестра повернулася до спільноти сестер на Черемшині.
1988 – 1993 рр. у провінційній управі була провінційною дорадницею та настоятелькою спільноти. провінційною настоятелькою була с. Порфірія Грень. У тому часі їздить і відвідує сестер, які проживали поодиноко, допомагає їм.
1990 – 1995 рр. настоятелька дому в Івано-Франківську та працює у захристії Катедрального собору м. Івано-Франківськ. Відвідує хворих у психіатричній лікарні.
1995-1997 рр. перебуває у спільноті м. Коломия Івано-Франківської області.
1997-2001 рр. настоятелька дому св. Софії у м. Київ. В спільноті готує їсти, прибирає в святилищі в церкві св. Миколая що на Аскольдовій Могилі.
З 2001 – 2013 рр. настоятелька дому Різдва Матері Божої у смт Перегінське Івано-Франківської області. У тому часі відвідує зустрічі Апостольства молитви та III Василіянського Чину жінок. Відповідає за осередок «Мосту Надії», відвідує бідних, молиться в наміренні потребуючих і тих, які просять про молитву.
У 2003 році була обрана дорадницею провінційної настоятельки.
2013 – 2019 рр. призначена до спільноти сестер в м. Заліщики, Тернопільської області, де виконує домашню працю, дбає про чистоту парафіяльного храму Покрови Пресвятої Богородиці, пече просфору, бере участь у житті парафії. Служить молитвою і порадами.
У 2020 році с. Тереса переїхала до спільноти сестер в Івано-Франківську, де виконує посильну домашню працю та провадить апостолят молитви.
Господь покликав сестру до себе 12 березня 2025 року на 82-му році життя і 56-му чернечого покликання. У пам’яті сестер с. Тереса залишиться з усмішкою на устах, які промовляють слова молитви.
Нехай Господь прийме її душу й дарує вічний упокій!
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ