Свята мучениця Тетяна народилася в знатній римській сім’ї – її батько тричі обирався консулом. Він був таємним християнином і виховав дочку відданою Богові і Церкві. Досягши повноліття, Тетяна не вийшла заміж і всі свої сили віддала Церкві. Вона була поставлена дияконесою в одному з римських храмів і служила Богові, постячи й молячись, доглядаючи за хворими та допомагаючи нужденним. Праведність свою Тетяна увінчала вінцем мучеництва.

Коли Римом почав правити шістнадцятилітній Олександр Север (222 – 235), вся влада зосередилася в руках лютого ворога і гонителя християн Ульпіана. Кров християнська полилася річкою. Схоплена була і дияконеса Тетяна. Коли її привели в храм Аполлона, щоб примусити принести жертву ідолу, свята помолилася – і раптово відбувся землетрус, ідола розтрощило на шматки, а частина храму обрушилася і придавила жерців і багато язичників. Біс, що мешкав в ідолі, з криком біг від того місця, при цьому всі бачили тінь, що промайнула по повітрю. Тоді стали бити святу діву, викололи їй очі, але вона терпіла все мужньо, молячись за своїх мучителів, щоб Господь відкрив їм духовні очі. І Господь послухав молитву Своєї рабині

Катам відкрилося, що чотири Ангели оточили святу і відводили від неї удари, зокрема вони почули Голос з Небес, звернений до святої мучениці. Всі вони, вісім чоловік, увірували в Христа і припали до ніг святої Тетяни, просячи відпустити їм їх гріх супроти неї. За сповідання себе християнами вони були піддані тортурам і страчені, прийнявши Хрещення кров’ю. На інший день святу Тетяну знову віддали на муки: її оголили, били, стали різати бритвами її тіло, і тоді з ран замість крові полилося молоко і в повітрі розлилися пахощі. Мучителі знемогли і заявили, що хтось невидимий б’є їх самих залізними палицями, дев’ять з них тут же померли. Святу кинули до в’язниці, де вона молилася всю ніч і з Ангелами оспівувала хвалу Господню.

На світанку святу Тетяну знову привели на суд. Уражені мучителі побачили, що після стількох страшних мук вона з’явилася абсолютно здоровою і ще більш сяючою і прекрасною, ніж раніше. Її почали умовляти принести жертву богині Діані. Свята зробила вигляд, що згодилась, і її привели до капища. Свята Тетяна перехрестилася і стала молитися. – і раптом пролунав приголомшливий удар грому, і блискавка спопелила ідола, жертви і жерців. Мученицю знову жорстоко катували, а на ніч знову кинули до в’язниці, і знову до неї з’явилися Ангели Божі і зцілили її рани. Наступного дня святу Тетяну привели в цирк і випустили на неї голодного лева; звір не торкнувся святої і став покірливо лизати її ноги. Лева хотіли загнати назад до клітки, і тут він розтерзав одного з мучителів. Тетяну кинули у вогонь, але і вогонь не пошкодив мучениці. Язичники, думаючи, що вона чародійка, обстригли їй волосся, щоб позбавити її чарівної сили, і замкнули в храмі Зевса. Але силу Божу не можна відняти. На третій день прийшли жерці в оточенні натовпу, готуючись принести жертви. Відчинивши храм, вони побачили стертого на порох ідола і святу мученицю Тетяну, що радісно закликає Ім’я Господа Ісуса Христа.

Всі тортури були вичерпані, їй ухвалили смертний вирок, і мужня страждальниця була усічена мечем. Разом з нею, як християнин, був страчений і батько святої Тетяни, що відкрив їй істини віри Христової.

За матеріалами інтернет-видань