Хрещення, або Богоявлення відзначаємо 19 січня за новим стилем. Напередодні свята, 18 січня,  встановлено суворий піст.

Свято Хрещення Господнього – одне із найдавніших свят християнської Церкви. Його встановлення відноситься ще до часів апостолів. Стародавня назва свята – «Єпіфанія» – явище, або «Теофанія» – Богоявлення.

Усі чотири Євангелія свідчать про це.
«І сталося тими днями, прийшов Ісус з Назарету Галілейського, і від Івана в Йордані. І коли виходив із води, то побачив Іван небо і Духа, як голуба, що сходив на Нього. І голос із небес: «Ти – Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав» (Мк. 1, 9-11).

Слово «хрещаю», «хрещу» в перекладі з грецької означає «занурюю у воду». Не можна зрозуміти сенсу і важливості хрещення, не з’ясувавши найперш символічного і реального значення води у Старому Завіті. Вода – початок життя. Саме з води, заплідненої животворящим Духом, відбудуться всі живі істоти. Де немає води – там пустеля. Але вода ж може і руйнувати, і знищувати: як водою великого потопу Бог залив тяжкі, жахливі й невиправні гріхи і зруйнував запекле і неймовірно зухвале зло й насильство людське.

На згадку того, що Спаситель Своїм Хрещенням освятив воду, є водосвяття; напередодні свята вода освячується в храмах, в саме ж свято Богоявлення – в ріках або інших джерелах, де беруть воду. Хресним ходом на Йордан називається хід для освячення природних водойм.

Іванове хрещення було символічним і означало, що як тіло омивається і очищається водою, так і душа людини, що правдиво кається і повірила у Спасителя, буде очищена від усіх гріхів Христом. Сам Іван вигукував: «Іде за мною Сильніший за мене, що Йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінь взуття Його; я хрестив вас водою, а Він буде хрестити вас Духом Святим» (Мк. 1, 7-8).

І ось до нього приходить Ісус з Назарета. Іван, вважаючи себе негідним хрестити Ісуса, став утримувати Його, кажучи: «Мені треба хреститися від Тебе, і чи Тобі йти до мене?» Але Ісус сказав йому у відповідь: «Залиш тепер, бо так годиться нам виповнити усю правду» (Мт. 3, 14-15).

Після Хрещення Христа для людей хрещення й навернення вже не просто символ очищення. Тут Ісус явив Себе світові як Христос, Син Божий. «Я бачив, я свідчу: Він – Обранець Божий», – підтверджує Іван Хреститель. («Месія» по-гебрейськи – те саме, що по-грецьки «Христос», тобто «Помазаник Божий»). Богоявлення відкрило нам велику Божественну таємницю Святої Трійці. Тепер кожен воістину навернений, охрещений та воцерковлений віруючий долучається до цієї таємниці і, згідно повеління Христа до Своїх учнів, має – в той чи інший спосіб – виконувати чи якось сприяти наступному: «Ідіть і навчайте всі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа» (Мт. 28, 19).

 Й при цьому, під час “проповідування Євангелія всьому творінню”, на підтвердження Божої слави, величі і любові, як наголошував Сам Ісус, таких – духовно дійсно “народжених згори” – правдивих і активних “віруючих супроводжуватимуть такі знамення: іменем Моїм виганятимуть бісів; говоритимуть новими мовами, братимуть змій; і якщо смертоносне щось вип’ють, не пошкодить їм [тобто будуть під потужним Божим захистом і покровом]; покладуть руки на недужих, і вони будуть здорові” (Мк. 16, 15,17,18 та Ін. 3, 3,7). Крім того, живучи і діючи в силі й владі, в дарах і плодах Святого Духа, Котрого Господь пообіцяв, що “виллю” ось “на всяку плоть, і будуть пророкувати сини ваші і дочки ваші; старцям вашим будуть снитися сни, і юнаки ваші будуть бачити видіння” (Іоїл 2, 28).

І цей пророчий Дух Бога Живого чітко дає зрозуміти Своєму Тілу Христовому, що, судячи з усього, ми наразі проживаємо якраз “в останні роки”  і “в останні дні” (Єз. 38, 8,16) всесвітньох Історії спасіння. Коли ось масштабно демонічна “темрява землю вкриває, а морок – народи” (Іс. 60, 2). Тим паче, “бо зійшов диявол до вас у великій люті, знаючи, що небагато йому залишається часу” (Одкр. 12, 12).

 А, значить, уже, дуже схоже, невпинно наближається до свого логічного завершення та – спасаюча і зцілююча (духовно й фізично) всіх людей благословенна місія охрещеного й воцерковленого та одухотвореного народу Божого. Це коли “і буде проповідуване це Євангеліє Царства [Божого] по всьому світу, на свідчення всім народам; і тоді прийде кінець!” (Мт. 24, 14). Й тоді неодмінно “настане [судний] день Господній, великий і страшний. І буде: всякий, хто [вчасно й у щирому покаянні та смиренні] прикличе ім’я Господнє, спасеться”. Бо тоді Ісус увійде та Своїм Святим Духом благословенно житиме й діятиме в його серці й розумі. Й саме в Церкві Божій і“буде спасіння, як [про це] сказав Господь” (Іоїл 2, 31-32).