У період з 18 по 20 грудня для внутрішньо переміщених осіб, які проживають в рекреаційному центрі Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ «Підлюте», провели кількаденний духовно-психологічний ретрит у рамках італійсько-українського проєкту «Разом з Україною завжди» 06/UCR/012832.

Дану ініціативу Архієпархія втілює за фінансування Італійської Агенції з питань Співробітництва в галузі Розвитку AICS у співпраці з італійськими благодійними організаціями Focsiv, Missione Calcutta, ARCS, Condivisione fra i popoli та IBO Italia.

Психологічна підтримка — це один з ключових аспектів проєкту, який дозволяє людям зцілити ментальні травми, які нанесла війна, віднайти баланс у щоденному житті та знову дозволити собі мріяти про краще майбутнє.

Упродовж цих днів з мешканцями притулку працювали психологи проєкту — о. Руслан П’яста, медичний капелан та Президент Асоціації капеланів охорони здоров’я України, та диякон Антон Стасів.

Крім того були присутні й аніматори, які займалися з найменшими жителями Підлютого та проводили катехизації й різноманітне дозвілля. Ними стали семінаристи Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата бр. Мар’ян Дорошенко і бр. Роман Мороз.

Упродовж реколекцій люди мали нагоду відновити своє духовне здоров’я, а також знайти відповіді на запитання, які їх цікавили. Психологічні практики вдало поєднювали із щоденними Божественними Літургіями та науками. Крім того, для мешканців притулку освятили вервиці, які стануть їм надійною опорою у щоденній духовній боротьбі.

Враховуючи, що ретрит відбувався у передріздвяний час, то вагому роль відвели обговоренню празника Різдва Христового. Кожен з учасників почерпнув для себе щось нове та переусвідомив значимість свята, зрозумівши, що його центральною особою є ніхто інший як наш Спаситель.

Також люди ділилися традиціями, яких в цей світлий день дотримувалися у різних куточках нашої країни, вивчали колядки й віншування. Кульмінацією дійства стало освячення різдвяної просфори, яку згодом роздали кожному мешканцю прихистку.

«Люди були дуже вдячні, що ми їх відвідали, навчали та ділилися тим, що для них дуже цікаво і чого вони раніше не знали. Всі були активні, ставили різні запитання та із захопленням приходили на зустрічі. А найголовніше — просили, щоб ми ще до них приїжджали», — розповідають психологи.