Кілька фактів про святого Андрія Первозванного
Святий Андрій Первозваний— найперший апостол, який став послідовником Христа, тому його назвали “Первозванним”. Його день, за новим календарем, ми відзначаємо 30 листопада.
Про це розповідає Інтернет-ресурс “ДивенСвіт”.
Апостол Андрій був спочатку учнем Івана Хрестителя. Другого дня після хрещення Ісуса в Йордані “знову стояв Йоан там, ще й двоє з його учнів. Угледівши ж Ісуса, який надходив, — мовив: “Ось Агнець Божий”. Почули двоє учнів, як він оте сказав, та й пішли за Ісусом”.
Андрій пішов за Христом із ще одним, неназваним учнем, хоча чіткі вказівки на конкретну годину в Євангелії від Івана непрямо вказує на свідка цієї події, цього другого учня Івана Хрестителя — апостола Івана (Йоана 1:39).
Наступна зустріч Андрія з Ісусом відбувається тоді, коли Христос після хрещення і перебування 40 днів у пустелі оселяється в Капернаумі. Ісус, “йдучи попри Галилейське море, побачив двох братів: Симона, що звався Петром, і Андрія, його брата, що закидали сіті у море, бо були рибалки. І до них мовив: “Ідіть за мною, я вас зроблю рибалками людей.” І ті негайно кинули сіті й пішли за ним” (Матея 4:18–20).
Після Вознесіння Христа та зіслання Святого Духа Андрій Первозванний, як і інші апостоли, вирушив проповідувати Євангеліє.
Отці Церкви, зокрема Григорій Богослов, Григорій Великий, Йоан Золотоустий, Єронім погоджуються з тим, що святий Андрій навчав у Греції, в Епирі, він просвітив Ахаю, і, згідно з переданням, він перший голосив слово Боже у м. Візантій (теперішній Константинополь). Там він обирав священників та єпископів, щоб продовжували його справу.
Найстаріші церковні письменники стверджують, що апостол Андрій проповідував науку Христову в Скитії, тобто на території Русі.
Літописець Нестор та інші розповідають, на основі передання, що святий Андрій з учнями своїми йшов вгору по Дніпру, аж до пагорбів, де згодом постав Київ. Тут святий апостол переночував, а вранці сказав до учнів: “Бачите ті гори? Знайте, що на них засіяє благодать Божа і постане тут велике місто, і багато в ньому буде церков, і вся земля ця просвітиться святим хрещенням”. І, поставивши тут хрест, пішов далі.
У стародавньому літописі “Повість минулих літ” розповідається про подорож апостола Андрія по українських землях.
Існує думка, що святий Андрій мандрував Скіфією від 10 до 20 років.
Вкінці своєї подорожі апостол з берегів Понту (Чорного моря) через Пропонтиду (Мармерове море) перейшов до Фракії, а потім до Греції.
Cвятий Андрій прийняв мученицьку смерть у грецькому місті Патри. На смерть його засудив намісник Егей, велівши прив’язати святого апостола на скісному хресті. Це сталося у 77 році, за часів правління імператора Нерона.
Мощі святого апостола Андрея у 355 р. було перенесено до Царгорода і складено разом з мощами святого євангелиста Луки і святого Тимотея у церкві святих Апостолів. Імператор Аркадій на честь святого Андрія побудував у Царгороді величну церкву.
Коли хрестоносці захопили Царгород, то кардинал Петро Капуанський у 1208 р. переніс мощі святого до Італії, до міста Амальфи. У 1418 р. голову святого Андрія перенесли до Риму, до храму святого Петра.
На Київській горі, де колись, згідно з переданням, апостол Андрій провістив майбутнє Київської Русі, смоленський князь Мстислав Романович у 1212 р. побудував церкву Воздвиження Чесного Хреста. Через шість років її перебудували і посвятили пам’яті святого Андрія.
Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ