«Господь каже: “Не плач”. Але Господь вкладає у цей заклик такі слова: “Я з тобою. Я підтримаю тебе. Я дам тобі сили перенести цю невимовну втрату”. І так стається. Господь звертається до мертвого сина жінки-вдови, і він повертається до життя. Нашому Богові не байдуже страждання людини. Наш Господь радіє, коли ми радіємо, сумує, коли ми сумуємо. Але Він завжди є і хоче бути між нами!». Про це сказав Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, у неділю, 10 листопада, під час душпастирського візиту до храму св. Архистратига Михаїла парафії Богоявлення Господнього, що у с. Яворів, Долинського протопресвітеріату.

За доброю традицією, Архієрея на подвір’ї церкви зустрічала вся парафіяльна спільнота. Діти й молодь теплими словами пісень привітали Владику Миколу у селі Яворів, а о. Михайло Боянецький, адміністратор парафії, запросив його очолити святкові моління.

Під час Архієрейської Божественної Літургії Владиці Миколі співслужили адміністратор парафії о. Михайло Боянецький, протопресвітер Долинського протопресвітеріату о. Іван-Зореслав Котович, ректор Івано-Франківської духовної семінарії ім. свщмч. Йосафата о. Тарас Путько, а також запрошене духовенство Архієпархії.

Молитовним співом Літургію супроводжували брати-семінаристи — учасники семінарійного октету «Te Deum».

Звертаючись до вірних та духовенства зі своєю проповіддю, Владика Микола найперше привітав спільноту з їхнім празником:

«У цей день маємо чудову нагоду в молитві дякувати Богові за цих п’ять років, відколи ми освятили вашу святиню. Також ми дякуємо Богові за дар покликання о. Михайла, адже 10 років тому він став священником і по сьогоднішній день служить Богові та вам, дорогі брати і сестри».

«Сьогоднішній уривок з Євангелії представляє нам подію чуда повернення від смерті до життя єдиного сина матері-вдови. Це Боже Слово представляє нам обличчя нашого Бога. Ким є наш Бог? Яким Він є? Яке його ставлення до нас?», — закликав застановитися Архієрей.

«Одинокій жінці-вдові не є легко жити. А тут вона ще втрачає можливо і єдину надію, єдину силу, щоб жити дальше. Вона втратила єдиного сина. Яка реакція Ісуса Христа, бачачи цю похоронну процесію? Євангелист каже: «Ісус, побачивши її, зглянувся над нею і сказав до неї: “Не плач”». У цих трьох дієсловах дуже добре відображається образ нашого Господа. Коли людина страждає, Господь не є далеко. Він бачить біль людини. Але, щоб комусь допомогти, замало тільки зауважити. Потрібно зробити якусь дію», — мовив проповідник.

За його словами, коли Христос прийшов до свого друга — Лазаря, і почувши, що він помер і кілька днів лежить у гробі, то заплакав. «Господь любить людину, Він плаче над нею. Бог, бачачи наш біль та тривогу через війну, продовжує милосердитися над нами. Інколи ми не розуміємо Його милосердя, бо Боже милосердя часто не збігається з нашим розумінням милосердя», — додав він.

«Просімо, щоб наш плач через втрату нам близьких людей переріс у певність та надію у воскресіння. Нехай Господь Своєю ласкою скріпить нас цією надією! Дозволяймо Богові діяти, милосердитися, доторкатися до нашого щоденного життя, щоб, перебуваючи з близькості з Ним, ми підтримували одні одних», — закликав Єпископ-помічник.

Після Літургії у храмі лунало Многоліття, а опісля зібрані у храмі молилися за настання перемоги та миру в Україні, співаючи духовний гімн «Боже Великий, Єдиний».

Пізніше Владика Микола вручив привітальну грамоту Архієпископа і Митрополита Івано-Франківського Владики Володимира Війтишина для о. Михайла та парафіяльної спільноти з нагоди 5-ліття від освячення храму.

Відтак о. Михайло подякував Владиці Миколі за візит у парафію, спільне моління, пастирську опіку та глибоке духовне слово.

Згодом парафіян поблагословили мощами св. Івана Боско та св. Домініка Савіо, а на завершення вірні маги нагоду приступити до помазання освяченим єлеєм.