Святий Димитрій Солунський — натхненник воїнів, проповідник, мироточець, якого у нашій Церкві вшановують 26 жовтня. Місце, на якому був похований Димитрій, стало шанованим серед християн і вже до середини IV століття поширилась про нього слава як про чудотворне. На місці лазні збудовано каплицю, а згодом і великий храм в честь Димитрія.

Про це йдеться на сайті Релігійно-інформаційної служби України, автор статті — п. Едуард Бердник.

Лютий в Римській імперії вважався місяцем очищення, а тому саме лютого 303 року імператор Діоклетіан наказав спалити новозбудований християнський храм у тодішній східній столиці Римської імперії – Нікомедії. З цього моменту, після більше як 50-річного умовного толерування християнства, почався десятилітній період «очищення» від тих, хто зневажає давню віру. Серед християн цей час став відомий як «Велике Переслідування».

За едиктом імператора: «всі церкви мають бути спалені, а так само й священні книги. Християни втрачають право збиратись на богослужіння. Християни втрачають право звертатись до суду. Християни втрачають право займати визначні посади, а всі вільновідпущені християни мають бути повернені в рабство».

Та ці закони не принесли бажаного результату, й християни не зникли. Тому вже наступного року за пропозицією зятя Діоклетіана – Галерія – виходить новий едикт, за яким усі християни мають принести жертви язичницьким богам. Невдовзі сам Галерій стає августом східної частини імперії, та, особисто опікуючись гоніннями на християн, працює й над демонстрацією величі культури Риму, будуючи в Салоніках язичницький храм та стадіон для влаштування у місті гладіаторських боїв.

В місті Салоніки за часів Галерія й сталось мучеництво святого Димитрія. За давнішим переданням, що дійшло до нас, було це так: біля цього стадіону, вірогідно прямо в публічній лазні, християнин Димитрій свідчив оточуючим про Божественну Мудрість – Христа, що лікує від безумства гріха та дарує людині справжнє життя. Лазні в Римській імперії були одним з головних місць для обміну думками, дискусій та, навіть, літературних читань. Тому оборона Димитрієм християнства була прилюдним свідченням віри.

В той час, як Димитрій проповідував Христа, август Галерій йшов дивитись на гладіаторські бої. Дізнавшись, що Галерій наближається на стадіон та проходить повз, Димитрія витягнули з лазні та звинуватили перед Августом у проповіді християнства. Але Галерій, бажаючи якнайшвидше дістатись стадіону, наказав замкнути Димитрія в лазні й тримати його там доки закінчаться бої.

Август поспішав побачити свого улюбленця – гладіатора Лія, що славився майстерністю у вбивстві супротивників на арені. Через недобру славу Лія ніхто не хотів виходити з ним на двобій, а тому Август запропонував значну суму грошей переможцю. Тоді з глядацького місця вийшов на перед юнак Нестор. Богослужбові тексти свята свідчать, що сміливість Димитрія, яку бачив Нестор, надихнула юнака кинути виклик вбивці Лію, щоб припинити кровопролиття. Хоч Галерій не бажав смерті юнака, який не був професійним гладіатором, та пропонував Нестору отримати гроші за його сміливість без бою – Нестор відмовився і вступив в битву.

Попри усі очікування, Нестор наніс Лію смертельний удар, після чого розлючений Галерій відмовився платити юнаку та вигнав його геть. Повертаючись розлюченим з стадіону, Август наказав заколоти Димитрія списами. Воїни виконали наказ та викинули Димитрія в найближчу канаву. Уночі християни попри страх бути побаченими, закопали тіло Димитрія поблизу місця вбивства, щоб останки святого не роздерли здичавілі собаки.

Сталось це в роках між 304-306 по Різдві Христовому. Всього ж через 5 років сам Галерій зневірився в можливості винищити християн та, бачивши скільки через гоніння збитків терпить імперія, в якій навіть злочинців відпускали, щоб посадити до переповнених тюрм християн, затверджує закон віротерпимості, за яким християни знову можуть повноцінно жити в Римській імперії. Ще через два роки, вже за імператора Костянтина, християнство урівняється в правах з іншими релігіями.