У неділю, 14 квітня, Владика Микола Семенишин, Єпископ-помічник Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ, очолив Архієрейську Божественну Літургію у храмі Царя Христа, Центрального протопресвітеріату м. Івано-Франківськ, у рамках проведення Великопосних реколекцій для парафіяльної спільноти.

На святкове недільне богослужіння численно зібралися парафіяни й гості храму, а також духовенство.

У часі Божественної Літургії Архієрею співслужили ігумен монастиря й настоятель храму преп. о. Артемій Новіцький, ЧСВВ та священнослужителі парафії.

Наука, яку виголосив Владика Микола після прочитання уривка із Євангелії, стала останньою у рамках проведення днів віднови духа на парафії Царя Христа, які розпочалися кілька днів раніше – у четвер, 11 квітня.

Божа любов, що виявляється на Хресті

«З Божої ласки цією Божественною Літургією ми завершуємо цьогорічні Великопосні реколекції у вашому храмі. Ми роздумували над безмежною Божою любов’ю, яка є незбагненною для нашого розуму й виявляється на Хресті до кожного із нас», – мовив Архієрей.

Перебувати у тиші

«Ми роздумували також про важливість тиші, мовчання у духовному житті, бо без тиші важко почути голос Божий. Так важливо для нас, учнів Христа, шукати щодня кілька хвилин, щоб побути з ним у тиші, слухаючи Його слова», — пригадав Владика.

Відтак Архієрей роздумував над подією із євангельського уривка про оздоровлення біснуватого:

«Розпач батька змушує його іти до Того, кого називали Учителем, що робив різні чуда. Не знаємо, чи батько до цього випадку коли-небудь бачив Ісуса. Але він приходить до Нього, поклоняється й взиває про допомогу для свого біснуватого сина».

«Перед тим батько навідувався до учнів Христа, але вони не змогли оздоровити сина. Можливо ця нездатність учнів хоче сьогодні нас навчити однієї важливої речі: якими б ми сильними, розумними, могутніми, досвідченими не були, є моменти, коли ми виключно своїми знаннями й здібностями не зможемо зробити чогось», — промовив Владика.

За словами проповідника, так важливо для християнина є співпрацювати із Божою благодаттю. Ісус оздоровляє біснуватого сина через віру батька. Але перед тим, як це зробити, Господь, Який усе знає, запитує батька: «Чи віруєш, що Я можу це зробити?».

Чути голос Божий

«Як важливо слухати. Якби у цьому випадку батько не був уважний і не почув запитання Ісуса, не знаємо, що було б далі. Але батько уважний. Попри жахливу ситуацію зі своїм сином, він чує запитання Господа», — продовжив Єпископ-помічник.

«І тут цікаве визнання віри батька: «Вірую, Господи, поможи моєму невірству». А чи у нашому житті ми ствердно визнаємо свою віру у Господа? Дуже добре, якщо ми так робимо, адже віра — це дар від Бога, який ми щоденно маємо розвивати й скріплювати задля зростання», — підкреслив проповідник.

Не обмежуймо Боже милосердя

Як мовив Владика Микола, ми інколи маємо різні прохання до Бога, часто вказуємо Йому, як Він мав би вирішити наші прохання, але слід пам’ятати, що Боже милосердя набагато перевищує наші потреби. Тому слід старатися не обмежувати Боже милосердя до нас.

Господь не потребує ради

«Як казав слуга Божий Любомир Гузар, коли просимо, не радьмо Богові, як Він має це зробити. Бо Господь не потребує ради. Тож нехай Божа любляча рука зцілює наші рани», — зауважив на завершення своєї проповіді Архієрей.

Після богослужіння у храмі лунало Многоліття, а відтак Владика Микола подякував усім вірним, які були присутніми на реколекціях та черпали Божого слова.

Згодом о. Артемій висловив вдячність Владиці Миколі за проведення днів віднови духа із глибокими проповідями для усіх вірних. На завершення Єпископ поблагословив усіх присутніх свяченою водою й уділив архієрейське благословення.