Уже 2 роки Україна живе в умовах повномасштабної війни, яку розпочала росія. Цей час кардинально змінив життя людей, зокрема й життя Отця і Глави Української Греко-Католицької Церкви. Блаженніший Святослав в інтерв’ю для католицького видання «Aleteia» розповів про свій духовний досвід у час війни, про те, як 2 роки повномасштабного вторгнення вплинули на нього, його служіння та життя українців загалом.

Глава Церкви розповів, що навіть до російського вторгнення легкого життя ніколи не мав, адже завжди присвячує себе людям. Однак від початку війни активність Блаженнішого Святослава, за його словами, збільшилася вдесятеро. Про це пише Департамент інформації УГКЦ.

«Я завжди намагаюся жертвувати собою заради своїх людей. Перебуваючи з ними, особливо в тих небезпечних ситуаціях, як наприклад, у перші місяці війни в Києві, коли ми практично були в оточенні, я намагаюся надихати своїх людей. Але моє запитання завжди було: „Господи, де Ти є в цих обставинах?“. Я намагався знайти знак Божої присутності серед нас, надихатися, знаходячи Його. А потім, як єпископ, як віруюча людина, показати іншим шлях до Божої присутності серед нас. Так виглядає моє життя сьогодні», — зізнався Блаженніший Святослав.

Окрім цього, Глава УГКЦ розповів, що за 2 роки значно збільшилася кількість його переїздів та душпастирських відвідин.

«Навіть якщо ти не можеш зробити занадто багато для тих людей, навіть якщо в тебе порожні руки, — важливо бути біля них, бути присутнім. І ця зустріч відкриває те, що ми несемо в наших серцях, — зазначив Предстоятель. — Коли йде війна, — спадають усілякі маски. Багато людей відкриває справжнє обличчя, справжню особистість та приховані наміри свого серця. І так, я є свідком того, що це відбувається».

Блаженніший Святослав розповів, що бути єпископом у час війни — це насамперед бути посланцем Божого слова, нести Божу благодать і звершувати Святі Таїнства: «Я є свідком надзвичайної сили Божого Слова, яке зцілює, створює нові ситуації, просвітлює нові перспективи, допомагає людям віднайти Божу присутність у їхньому житті, підвищує їхню стійкість, надихає їх».

В Україні сьогодні спостерігається певне навернення, запитування сенсу наших страждань, який ми можемо відкрити, слухаючи Боже слово. Багато людей шукає Таїнств Церкви серед усього горя та пережитого жахіття. За словами Патріарха, душпастирство сьогодні можна також назвати «душпастирством серед горя і скорботи» або ж «душпастирством горювання».

«Дуже часто ти не можеш нічого сказати. Ти можеш лише бути присутнім, плакати разом із цими людьми і розділяти їхній біль. Цей біль впливає на тебе. Бо, ділячись, ти береш у своє серце їхній біль. І треба бути обережним, і знати, що робити з цим надмірним болем у своєму серці», — зазначив Блаженніший Святослав.

У таких випадках Глава УГКЦ відкриває для себе посеред душпастирського способу супроводу скорботи найголовніше — важливість молитви, а також надії та любові: «Молитва не є простим ритуалом чи церемонією. Молитва — це сила, яка проходить через ваше серце. Молитва — це спілкування з Богом. Молитва — це те, що преображає тебе і реальність навколо тебе. І ми є свідками того, як люди моляться, коли на голову падають бомби».

Тож тільки той, хто молиться, має надію. Блаженніший Святослав запевнив, що надія може зростати і здійснюватись у третій важливій християнській чесноті — у любові. Надія завжди веде до любові. А любов — це найбільша сила, яка може перетворити й зцілити наші рани.

Департамент інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ