Під час Синоду Єпископів УГКЦ, який цими днями проходить у м. Римі (Італія), відбувся день духовної віднови. Його провідником став о. Роберт Лисейко, протоархимандрит Чину святого Василія Великого та цьогорічний проповідник на Синоді.

Щорічне зібрання Синоду Єпископів завжди позначене Днем духовної віднови, коли владики мають нагоду призупинитися та більше часу приділити молитві. Про це інформує Пресслужба Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ.

«Завжди потребуємо моменту, щоб зупинитися і вдатися до рефлексії. Наше теперішнє життя доволі інтенсивне, існує великий потік інформації та подій, пов’язаних із нашими емоціями. Ми стаємо значно менш рефлексивними. Часто емоції штовхають нас на прийняття не достатньо обдуманих рішень, тому важливі моменти призадуми та зосередження, коли можемо глибше розпізнати суть справи і прийняти відповідне рішення. Зокрема, для нас, християн, важливо, щоб те, що ми робимо, діялося у світлі нашої віри, згідно з наукою Ісуса Христа. Ми покликані керуватися не тільки людськими раціями, але приймати рішення та діяти в Божій правді. Тому ця практика зупинки, під час якої маємо змогу обдумати, порівняти з Євангеліє, щоб діяти по-євангельськи, дуже важлива», — наголошує о. Роберт Лисейко в коментарі пресслужбі Секретаріату Синоду Єпископів УГКЦ.

«Думаю, що єпископи мають доволі багато обов’язків і не мають багато часу. Сам Синод Єпископів чи інші збори, де вони можуть між собою обмінюватись думками, їхня особиста та спільна молитва впродовж дня, особливо цього Дня духовної віднови, — це завжди нагода більше і ще ближче зблизитися з Богом і спробувати відчути, що через них хоче Господь Бог сказати всій Церкві», — зазначає протоархимандрит василіанського чину.

Стати сильнішими у вірі

Отець-проповідник зазначає, що ця практика зупинки також потрібна християнам у вирі війни. Адже це — час, коли ми переповнені різних емоцій. Ми бачимо, з одного боку, людей, які справді відкривають для себе Бога, а з другого — стикаємося з певними негативними відчуттями, бажанням помсти чи ненавистю. Це нас дуже провокує. Тому ми, як християни, також у цьому часі маємо знайти момент для зупинки і роздумати над тим, як у той чи той момент діяти по-християнськи.

«Під час Синоду, у наших роздумах над проповіддями чи в цей День духовної віднови, піднімаються важливі теми, які стосуються гріха. Ми бачимо, яку руїну і зло він приносить. Війна — це насамперед трагедія, але водночас нагода поглибити та задуматися над певними запитаннями, які під час звичного життя не надто нас заторкують. Треба також збагнути для себе, чому Бог допускає такі трагічні події та випробування у життя людини. Бо ми завжди сподіваємося на Божу любов, і тому не розуміємо, як таке терпіння можна поєднати з тим, що люблячий Бог у якийсь чудесний спосіб не діє для того, щоби припинити це кровопролиття. Роздумуючи над цим, ми стаємо сильнішими у вірі, очищаємо її від вірувань і наших фантазій, пізнаємо правдивого Бога», — ділиться думками священник.

Діяти по-євангельськи

Крім того, за його словами, важлива тема, яку по-різному сьогодні сприймають, — це прощення. «Особисто для мене дуже промовистий приклад цього — поведінка наших воїнів із російськими полоненими. Ми говоримо тут про гідне людське ставлення, дбання про їхнє здоров’я і життя, надання медичної допомоги та задоволення потреб у їжі та воді. Це також показує глибоке християнське коріння нашого народу, який діє саме в такий спосіб. Водночас бачимо знущання і приниження полонених зі сторони росіян. Тому для нас це нагода побачити те, що ми маємо, як народ, який виріс у християнській вірі та сформував справжню християнську культуру, а також донести до людей, зранених війною, Божі правди, щоби вони діяли не на основі людського інстинкту, де могло б панувати бажання помсти, але вчиняли як християни навіть щодо свого ворога», — мовив о. Роберт Лисейко.

Зцілення ран війни через Євангеліє

Наприкінці розмови о. Роберт Лисейко поділився думками із приводу цьогорічної головної теми Синоду Єпископів УГКЦ «Духовний супровід постраждалих від війни», зокрема про аспект зцілення ран війни. «Вважаю, що в науці Ісуса Христа є все для того, щоби бачити справжній шлях зцілення людини. Це — любов до Бога і ближнього. Ми інколи дуже поверхово заторкуємо ці теми, мало говоримо про них. Але якщо подивимося, чи то з наукового психологічного погляду, чи з людського досвіду, то помітимо, що для того, щоб людина жила життям любові, поваги до ближнього, вона повинна передовсім відчувати себе в безпеці. Це означає, що вона також повинна відчувати себе любленою і такою, що має завжди на кого опертися. Навіть у ті хвилини, коли відчуває брак необхідного чи почувається скривдженою, вона знає, що є люди, які її підтримають та допоможуть. І зцілення ран, на мою думку, полягає саме в тому, щоб дати відчути всім людям, які перетерпіли різні випробування, звірства, що вони не покинуті, не самі, а Церква, суспільство, держава памʼятають про них, створючи їм відчуття захищеності в середовищі, сповненому любові та турботи», — сказав духівник.

Продовжуючи, священник поділився переживаннями, щоб після війни суспільство і держава не забули про воїнів, які обороняли свою країну, чи людей, які потерпіли в наслідок війни. Бо нерідко зранена людина, яка ще відчуває біль духовних ран, схильна у своєму болі діяти агресивно, ранячи інших. Саме так діє гріх. Коли людина стає його жертвою, то спокушається відповісти злом на зло. Але якщо відчуває присутність Бога у своєму житті, присутність ближнього, їхнє дбання про себе, тоді її відповідь буде іншою. Людина відповідатиме добром, тому що сповнена добром, яке отримала від інших. Існує дуже простий людський принцип: те, чого я маю достатньо і не боюся, що його мені забракне, тим я щедро ділюся з іншими. Коли ми почуваємося любленими, то радо ділимося нашою любовю з іншими», — ствердив о. Роберт.

Нагадуємо, що впродовж 3–13 вересня у Римі, у Папській українській колегії святого Йосафата, відбувається Синод Єпископів Української Греко-Католицької Церкви, на який прибуло 45 єпископів із різних країн світу задля того, щоб обговорити й окреслити напрямні для душпастирського супроводу постраждалих від російської війни проти України.